Відомості |
Історії персонажа[]
Детальніше про персонажа
Алхімія — стародавнє мистецтво, яке загубилося в меандрах історії. Тих небагатьох методів алхімії, які ми знаємо сьогодні, достатньо, щоб зібрати докупи розбиті речі, заощадивши водночас гроші, які б витратили на клей.
«Ні, алхімія — це не таке вже й нікчемне мистецтво!». Принаймні так заперечить більшість алхіміків.
Але для пересічного мешканця Мондштадта це й була алхімія.
Принаймні до того дня, коли раптово з’явився Альбедо і вирішив залишитися в Мондштадті.
Цей молодик продемонстрував усім справжню майстерність алхімії, принісши із собою величезний запас мудрості, яким не володіла навіть Академія Сумеру. «Всесвіт — це перевернуте небо, а земля — це сон, забутий часом. Пил — це лише початковий стан цього складного полотна, яке є життям».
Ніби на доказ цього твердження Альбедо підняв обгорілий попіл квітки, яка колись росла на голові Дендро слайма.
Через кілька секунд із попелу в його руці виросла цецилія.
— А це... нове народження.
Історія персонажа 1
2 рівень дружби
Альбедо виконує дуже важливу роботу в лицарях Західного вітру, але не часто з’являється на публіці.
Це не прояв якоїсь ексцентричності, властивої академікам, як вважають люди. Навпаки, ставлення Альбедо до всіх настільки ж відкрите, як і привітне.
Він, однак, переконаний, що для підтримання стосунків, заснованих на надмірному ентузіазмі, потрібно більше енергії.
Тому він вважає за краще підтримувати дружню дистанцію, звичайно, але насамперед доречну дистанцію між собою і тими, хто його оточує.
Ніхто в Мондштадті не знає, як його знайти, коли він занурюється в роботу або подорожує і збирає матеріали.
Але не думайте, що ці манери приховують холодну або мізантропічну особистість.
Він щирий і задоволений, коли дає настанови своїм помічникам, Тимею та Цукрозі.
Він із задоволенням дарує свої ескізи жителям Мондштадта.
І все ж він не може не відчувати щирого розчарування, що Ліза, попри всі свої великі таланти, вирішила залишитися простою бібліотекаркою.
Історія персонажа 2
3 рівень дружби • 
Завершіть розділ «Пісня про дракона і свободу»
«Альбедо потрапив у Мондштадт лише завдяки рекомендаційному листу своєї вчительки».
На якомусь рівні це твердження правильне. Проте, ворота Мондштадта завжди відкриті для всіх, і рекомендаційний лист не є обов’язковим.
Справді, можна стверджувати, що життя Альбедо було б набагато комфортнішим без листа.
Це тому, що адресатом листа була відома письменниця-мандрівниця Аліса, давня подруга вчительки Альбедо, Рейндоттир.
Отримавши листа, Аліса обміркувала його прохання.
«Отже, Рейн сказала, що тобі знадобиться лабораторія... І не такого розміру, який міг би побудувати цивільний. Хм... Я знаю!»
Й ось так вона закинула його до Лицарів Західного вітру.
Робота лицарів насправді досить легка для Альбедо — вона вимагає лише п'ять відсотків його енергії.
Альбедо уявив, що решту своєї енергії можна було б витратити на експерименти, маючи у своєму розпорядженні повний спектр приладів лицарів.
І все ж...
В Аліси була дочка на ім'я Клі.
Так, «та сама» Клі.
«Відтепер ми будемо сім’єю, стався до неї, як до справжньої молодшої сестри!»
Із цього дня усунення катастрофв Клі забирало більшу частину енергії Альбедо, що залишалася...
Історія персонажа 3
4 рівень дружби
Альбедо не пам'ятає жодного кровного споріднення. Від самого народження він уже мандрував у глибині володінь разом зі своєю вчителькою.
Чи то члени Лицарів Західного вітру, чи то пані Аліса, чи то мандрівник з іншого світу ― багато хто з людей, що оточують Альбедо, займають особливе місце в його серці, але ніхто не може зрівнятися з тим місцем, яке займає його вчителька, Раейндоттір.
Для Альбедо вона — єдина родина.
Вона була холодною і суворою жінкою, яка виростила його й навчила таємницям алхімії.
«Всесвіт подібний до чорних смуг, що населяють зоряне небо, а земля — це пам’ять про минулі життя і часи.
Крейда — це ти, а чорна земля, Хемія, це місце, де алхімія отримала свою назву, і вона є основою всього життя. А це...»
Вона продемонструвала перед ним свою техніку, коли величезна істота життя вирвалася із гігантського культурного чана, а близько тисячі уламків розлетілися на землю.
«...Це нове народження».
Історія персонажа 4
Колись Альбедо жив простим і щасливим життям.
Ніяких турбот, лише довгий, спокійний плин часу. Його сенс полягав лише в тому, щоб супроводжувати свою вчительку, виконувати те, що вона просить, і виправдовувати її очікування.
Але одного разу, глибоко в серці підземелля, вчителька й учень знайшли артефакт, відомий як серце Наберіуса.
І разом із ним зникла його вчителька, не залишивши по собі нічого, окрім записки, рекомендаційного листа та старовинної книги.
У записці було написано: «Альбедо, їдь до Мондштадта. Знайди мою стару подругу, Алісу, і віддай їй рекомендаційного листа. Потім виконай своє останнє завдання».
Щодо старовинної книги, то це була одна з останніх збережених рукописів «Книга обрядів» із колекції вчительки.
Альбедо також отримав особливий подарунок ― титул Крейдяного принца, а разом із ним і письмове підтвердження того, що їй більше немає чого його навчити.
Кожне вчення, яке він отримував від своєї вчительки в минулому, було неймовірно складним.
Він завжди щиро вірив її погрозам, що вчителька виконає свою обіцянку покинути його, якщо він не впорається.
Але це завдання, яке вона йому доручила, перевершувало все, із чим він стикався раніше...
Чи означало це, що випробування стане на заваді їхньому майбутньому возз'єднанню?
«Твоє останнє завдання: показати мені правду й сенс цього світу».
Історія персонажа 5
6 рівень дружби
Алхімія, яку практикує Альбедо, повністю відрізняється від будь-якого мистецтва, що практикується в Семи Народах Тейвату.
Спадщина, яку йому передали, походить з іншого царства — Хаенріа’ах.
Хаенріа — це підземний світ із рідкісною природною фауною. Тому алхімія в ньому була зосереджена на створенні життя.
Це мистецтво творення було відоме як «Мистецтво Хемії».
Альбедо ще в юності засвоїв наступну істину з праць своєї вчительки:
Наступним етапом після «ґрунту» є «крейда», про яку також згадувала його вчителька.
«Крейда — це бездоганний ґрунт, і з неї створювалася первісна людина».
Тепер Альбедо набагато краще опанував алхімію і набув величезних знань.
«Крейда народжується з Хемії».
Зараз Альбедо добре розуміє глибину цього твердження.
Усі ті таємниці, які не може пояснити жодна мова, назавжди пов'язані з його дорогоцінними спогадами про свою вчительку.
Вона не була його біологічною матір'ю, але немає сумніву, що його життя походить від неї.
«Сподіваюся, це не просто видавання бажаного за дійсне, але... коли батьки говорять своїм дітям про «сенс цього світу»... вони, звичайно, мають на увазі лише прагнення до щасливого життя?»
Час від часу Альбедо замислюється над цим почуттям.
Мистецтво Альбедо
4 рівень дружби
Інтерес Альбедо до малювання та живопису зародився ще за часів подорожей зі своєю вчителькою.
Спочатку він просто ілюстрував свої нотатки елементарними ескізами. Але незабаром він помітив, що детальне зображення речей значно полегшує розуміння про їхню фізичну будову, що було дуже корисним для його алхімічних досліджень.
Крім того, живопис дає йому змогу відволіктися, і ніщо не може замінити відчуття задоволення, яке приходить, коли весь його розум зосереджений на спостереженні та пензлі в руках.
Згодом Альбедо став майстерним художником, навіть не отримавши формального навчання.
Прогулюючись Мондштадтом, він залюбки креслить та малює всілякі живі істоти, але особливо — людей у хвилини радості.
Іноді він навіть дарує свої витвори мистецтва мимовільним моделям, які нічого не підозрюють, оскільки завжди вважав, що будь-яке зображення щастя варте того, щоб його плекати.
З роками техніка Альбедо значно покращилася, але це не завадило йому впасти від захвату, коли він уперше побачив ілюстрації в стилі Інадзуми.
Як могло статися, що малюнки такого загального характеру можуть мати таку оповідну силу?
Вражений, він вирішив спробувати сам.
...Зрештою, після співпраці з одним романістом на ім'я Сінцьов, «Легенда про меч» була надрукована й видана.
На жаль, книга була сприйнята неоднозначно, на думку багатьох, це був радше словник з ілюстраціями, гідними найобдарованіших художників.
Око бога
6 рівень дружби
Альбедо майже не здивувався, коли отримав своє ого бога.
Коли воно з'явилося, він лише глянув у його бік, а потім повернувся до своєї роботи.
Не було жодних ознак хвилювання, наче все це сприймалося як належне.
На його думку, його око бога — це лише інструмент, за допомогою якого він може більш зручно проводити свої дослідження.
Що справді викликає в нього радість, так це перетворення невідомого на відоме.
Без сумніву, настане день, коли йому відкриються всі таємниці та істини цього світу — і в тому числі око бога.