Балади про прислужника — це книжкова колекція у ґуральні «Світанок», Мондштадт. Том 1 можна отримати, ініціювавши та дотримуючись певного шляху діалогу з Еллін.
Том 1[]
Кожною вулицею Мондштадта я блукав.
Повітря було наповнене запахом тліну та ігор.
Там я побачив найзарозумілішого з аристократів,
Так і абсолютно нещасних бідняків.
Розділяє їх полотно темних вулиць надвоє.
Ділять їх чітко й нещадно на дві далекі одна від одної касти.
Я чую спів дзвіночків у темній ночі; і я знаю, що це дзвін ланцюгів, що скували дух пригноблених.
Я патрулюю нічні вулиці Мондштадта,
Де мої начальники та товариші одного разу кричали:
«Ми лицарі зірок! Піднімемо ж голови й відкинемо страх!»
«Бо ми, під прапором, що сяє в зоряному світлі, є захисниками Мондштадту!»
Але я не підняв тоді голову до зірок, не глянув на прапор,
Бо не можу відірвати погляду від вулиць брудних.
Нещасний купець ридає мовчки,
Ветерани кривляться від болю,
У мертвій тиші вулиць темної ночі,
Молода дівчина, покинута аристократами, благає про милість Барбатоса.
Зітхання жалібних вітрів гримлять у брами Собору,
Несучи із собою горе пригноблених, і стогін їхній розбивається об розкішні стіни.
Кожного стогону матері,
Кожного плачу дитини,
Досить, щоби пробити найміцніші щити.
Досить, щоб зігнути найгостріші списи.
Звуки смутку змушують мене тремтіти всім тілом.
Але у високих замках та палацах, там нагорі,
На святих землях, де стогнуть вітри,
Хто почує зітхання мурахи?
Том 2[]
Одного дня, на світанку,
У Мондштадт прибула танцівниця, для якої свист клинка був піснею.
Хоч руки й ноги в кайданах,
У її мовчанні пісня зароджувалася.
То була пісня свободи, ясніша від зорі за мурами;
Радісна балада, яку беззастережно співає народ нестримний.
Вона була світанком для Мандрівної трупи,
Вона ж стала заходом сонця для аристократів, вбивць і лиходіїв.
Якось я запитав її: «Навіщо ти прийшла, чому скинула аристократів?»
«Хіба ти не знала, що вони найкращі з нас?»
«Навіщо ви ставите їх на п’єдестал?»
Пролунав її голос, подібно свіжому вітру,
«Ти, хто називаєш себе супутником вітру»,
«Хіба тобі не варто було пізнати свободу?».
Вона розповідала своїм самотнім слухачам казки минулого:
Про аристократів, що мали божественних предків.
Розповіла легенди про ангелів, архонтів та драконів,
Про божества й народи, що на землі жили.
Її пісні оживили забуті легенди,
Які з вітром розлетілися різними країнами.
На арені аристократів її меч заспівав ще одну пісню.
Вона останньою та досконалою була.
Безіменний лицар на кривавій арені знайшов її меч,
І поховав його там, де ніжні вітри зустрічаються в шепотінні.
Інші мови[]
| Мова | Офіційна назва |
|---|---|
| Англійська | Ballads of the Squire |
| Китайська (Спрощена) | 侍从骑士之歌 Shìcóng Qíshì zhī Gē |
| Китайська (Традиційна) | 侍從騎士之歌 Shìcóng Qíshì zhī Gē |
| Японська | 侍従騎士の歌 Jijuu Kishi no Uta |
| Корейська | 시종 기사의 노래 Sijong Gisa-ui Norae |
| Іспанська | Baladas del Caballero |
| Французька | Ballade de l'écuyer |
| Російська | Баллады оруженосца Ballady oruzhenostsa |
| Тайська | บทเพลงของอัศวิน Bot phleng khong atsawin |
| В’єтнамська | Bài Ca Về Kỵ Sĩ |
| Німецька | Diener der Ritterschaft |
| Індонезійська | Syair Prajurit |
| Португальська | Canções da Comitiva dos Cavaleiros |
| Турецька | Bir Yaverin Dizeleri |
| Італійська | Ballate dello scudiere |