Золота Трупа — це набір артефактів, доступний у 4-зіркових та 5-зіркових варіаціях. Його можна отримати як нагороду у Припинення гріха.
Примітки[]
- Повний ефект 4 шматків сету збільшує Шкоду Стихійної Навички на 70% носію, коли він/вона не знаходиться на полі бою переважну кількість часу.
Відомості[]
Варіація золотої пісні
Колись, пісня долі проносилася водними шляхами, розносячи гармонійну мелодію цивілізації та порядку.
Скрізь, куди падали ноти, жорстокість змінювалася просвітництвом, а безладна первісна земля була майже повністю перетворена.
Котився могутній морський вітер, а разом з ним пливло безкорінне латаття.
У племінному поселенні, короткотривалому, немов морська трава, молодий музикант зустрів воїна.
Серед віршів про завоювання, яких так само багато, як самих зірок, ця пісня не така вже й цікава,
Але хвилі свідчили про дружбу між воїнами, а також передвіщали їх кінець.
Молодий музикант ще не позбувся вульгарних пристрастей варварів і швидко подружився зі слугою — одним з яких завоювали.
Ніхто вже не пам’ятає імені цього слуги, але в останні дні прізвисько «Кассіодор» стане відомим у всьому світі.
Пізніше молодий воїн піде за юним музикантом до золотого Капітолію, найвищого міста золотої столиці.
Там вони пройдуть суворі іспити та випробування, і Золотий Бог-Король піднесе їх до гордих майстрів.
«Гордість розквітає на грудях громадян цього славетного королівства, так само, як і золота квітка. Більше не буде бідності чи дикунства під пильним поглядом Бога-Короля.»
«Гордість — це щит честі королівства, і це наконечник списа з ауричним сяйвом. Він захищає неперевершену владу Бога-Короля.»
«Тільки під керівництвом такої влади може народитися порядок, а там, де панує порядок, можуть вільно розквітати мистецтво та краса.»
«На прекрасній золотій землі, слабкість, дурість і дикунство ніколи не будуть прийняті або толеровані — такі речі можуть або стати підкореними, або бути винищеними.»
«Друже мій, брате мій, не тужи за тим убогим минулим і нехай твоя думка не затримується на фальшивій, низькій гідності тих народів минулих часів.»
«Ти покинув це жалюгідне тіло і слабкий дух, і став чистим, немов сталь. Навіщо так оплакувати дрібниці?»
«Друже мій, брате мій, послухай цю незмінну мелодію, заводний ритм твого найпотаємнішого серця — так шепоче тобі Божий Король.»
«Славне королівство має на своїй меті лише досконалий світ майбутнього, і це майбутнє буде для людей минулих часів співати останню пісню для їх неминучого знищення.»
Падіння пера золотого птаха
Коли морський бриз вщух, рожеве сяйво сутінків заповнило небо.
Морські птахи ніколи не затримуються там, де закріплено тисячі щогл, залишаючи по сліду лише розкидане пір’я.
Колись, навіть у гармонійної та величної симфонії настає завершальний момент, так само, як і жодна імперія не може мирно панувати вічно.
Коли води розширювалися, влада принесла не лише прогрес і порядок, але й зверхність, насильство та експлуатацію.
У далекому місті «людей минулих часів», у долині прихованих вигнанців, навіть біля підніжжя Вулиці Шляхетності…
Благородні музиканти, які налаштовували мелодії та залізна армія в мерехтливих кольчугах прийшли, щоб забрати в людей усе.
Ті, кого ще не здолали, і могутні, у кого ще не було взято жодної краплі води, об’єдналися, поклявшись чинити опір до останнього.
«Це те, чого я боявся, і це те, що я оплакував, мій брате. Коли ти співав на висоті, ти мав би почути також тихі голоси.»
«Не всі охоче побачать, що їхні домівки та природу вкрадуть у них. Не всі можуть прийняти нашу мелодію.»
«Колись ти назвав їх “людьми минулих часів”, брате. Але навіть ті, хто присягає на вірність минулому, мають рішучість і гідність, які не можна легковажно ігнорувати.»
«Колись ми думали завоювати інших і домінувати над ними, але як могла слава нашого світлого королівства—»
«Слабкість! Слабкість! Це твоє боягузливе співчуття затьмарює твій розум. Воно зробило твоє серце м’яким, воно стало відкритим слабким місцем у твоїй спині!»
«Якщо варварство та неуцтво все ж залишиться у Фонтейні, отруюючи будь-які його води, ми їх знищимо.»
«Якщо дикуни захочуть приєднатися до нашого величного золотого ордену, то ми приймемо їх, так само, як наш славетний король прийняв нас.»
«Але оскільки Дракон Смерті Сцилла зруйнував наші вежі та вбив наших музикантів, отруєнні та здичавілі племена більше не варті того, щоб їх рятувати чи приймати.»
«І оскільки вони негідні, вони повинні бути стерті із землі й води, так само, як ми очистили від чуми та лісових пожеж ці землі.»
Саме в цей момент золота ера раптово припинила своє існування, занурюючись у безперервні війни та повстання.
Тронну кімнату наповнили крики про завоювання, та знищення, та агонія варварських племен, і нарешті Король-Бог прокинувся, вражений.
Прелюдія золотої епохи
Морський вітерець на світанку, захоплений і вільний, співає цей стародавній гімн —
Час уже не плив вперед, а разом із тим співаком повернувся у минуле.
Огинаючи води та золоті куполи славетного королівства,
Під легким літнім вітром він пройшов крізь зелений маєток, оточений величними мурами.
Чи аристократи на своїх легких кораблях, чи варвари, привезені в полон,
Всі п'яніли музикою прекрасної епохи, занурюючись в спогади...
Бо це був золотий світ достатку, епоха справедливого й славетного Короля.
«Я родом із мізерного королівства на віддаленому острові. Я народився в хатині і виріс у селі, побудованому з очерету та трави.”
«Коли воїни в своїх блискучих кольчугах прибули до мого дому, вони оголосили “завоювання”»
«Я був лише юнаком і наївно пішов за цими високими напівбогами до столиці.»
«На щастя, завдяки моїм спритним пальцям і чистому голосу я зміг вирватися з неволі.»
«Лише після того, як Божественний Король визнав мене, я зміг стати свідком сили цивілізації та порядку.»
«Тому нехай моя плоть і кістки повністю зміняться. Нехай моє ім'я і моє плем'я будуть покинуті. Світ знатиме лише ім'я “Боецій”.»
І таким чином дитина, народжена варварством, була зворушена золотим палацом і стала слугою величної влади.
Немов новонароджений, він хотів почати все з нуля, відмовившись від давніх варварських звичаїв і поглинаючи нові знання...
Усе, що він робив, він робив для того, щоб стати особою справжньої честі та слави і бути невід’ємною частиною цієї великої цивілізації.
Ні для чого іншого він не працював, бо це був золотий світ достатку — епоха справедливого й славетного короля на троні.
Метушня золотої ночі
Спокійне море хвилювалося і корабель проскочив між мовчазною садибою та храмом.
Під блідим місячним світлом, золотий купол, що здавався таким чудовим удень, втратив свій блиск.
Бог-Король прокинувся від свого величного сну. Ясне зоряне світло розбіглося.
Насильство й відчуженість створили темряву, глибшу від тієї, яка огорнула великий купол.
З жахом і жалем він покликав до себе своїх найвірніших охоронців і найвитонченіших музикантів,
Та віддав їм свої останні накази, маючи намір принести мир на ці роздроблені землі…
Однак, так само, як розв’язану повінь неможливо стримати, глибоко вкорінену зарозумілість і упередження не можна було подолати за одну ніч, і вони розгромили гармостів і правителів…
Усі благородні жертви, усі безкорисливі плани — усе зруйнувалося від рук нечестивих, і врешті-решт усе зазнало краху.
Чи то варварська армія полеглого Принца-Дракона, чи Король-Бог, який вирішив зробити все, щоб врятувати імперію,
Їх знесла невблаганна буря — навіть розкішний палац і нефритово-зелена садиба були разом віддані на знищення…
Без золотої пісні, яка б ними керувала, колись народ славетного королівства перетворився би на спотворених големів…
Коли остання какофонія золотої ночі вщухла, гармоніст Боецій лежав серед уламків.
Тільки уламки чули його безглузде бурмотіння, і тільки уламки записали гріх зради…
«У момент божевілля, він усіх нас зрадив.»
«Порядок легко не змінити, як і людські скорботи.»
Винагорода золотої трупи
В урочистій тиші морських глибин колись стояло високе місто славетного королівства,
А там, немов сумний привид могутнього, омріяного минулого, стоїть один тільки силует золотого замку.
Велична опера тієї золотої епохи закінчилася, і її гармонійна, єдина музика більше не лунає.
На уламках амбіцій і зради, “люди минулих часів” заново побудували нове царство.
«О Горе, горе досконалому порядку, який знову розтоптано варварством. Слабкі та занурені заволоділи стародавніми землями імперії!»
«Духи і джерела, джерела і лицарі... На зміну епічним віршам прийшли дитячі балачки, а музиці – частівки.»
«Вічну велич зруйнувала мить божевілля Короля-Бога і повсталі дикуни зневажають його пам’ять…»
«Чи, зрештою, великі королівства повинні бути відвойовані варварством? Зрештою, невже дурість і невігластво візьмуть верх над цивілізацією та розумом?»
Над золотим театром цього зів’ялого замку, музиканти, які втратили партитуру, голосили та ревіли про минуле, яке було втрачене назавжди.
А мовчазні, голодні големи слухали, чекаючи на те, щоб вполювати та пожерти невинні душі.
Коли велика золота симфонія знову заграє, Золота трупа отримає належну винагороду, належну справжнім та відданим.
Коли ідеальний порядок розділить людство на господарів і слуг, добробут і краса знову зроблять королівство славним…
Пробудь до того дня... Пробудь до того дня…
Коли кожен учасник Золотої трупи виграє ціле майбутнє, як приз.
Інші мови[]
| Мова | Офіційна назва | Буквальне значення |
|---|---|---|
| Англійська | Golden Troupe | Золота Трупа |
| Китайська (Спрощена) | 黄金剧团 Huángjīn Jùtuán | Золота Трупа |
| Китайська (Традиційна) | 黃金劇團 Huángjīn Jùtuán | |
| Японська | 黄金の劇団 Ougon no Gekidan | Золота Трупа |
| Корейська | 황금 극단 | Золота Трупа |
| Іспанська | Compañía Dorada | Золота Трупа |
| Французька | Troupe dorée | Золота Трупа |
| Тайська | Golden Troupe | Золота Трупа |
| В’єтнамська | Đoàn Kịch Hoàng Kim | |
| Німецька | Goldtruppe | Золота Трупа |
| Індонезійська | Golden Troupe | Золота Трупа |
| Португальська | Trupe Dourada | |
| Турецька | Altın Kumpanya | Золота Трупа |
| Італійська | Compagnia dorata | Золота Трупа |
Історія змін[]
Навігація[]
| ||||||||||||||||||||
