Ґеншін Імпакт Вікі
Ґеншін Імпакт Вікі
Онлайн-енциклопедія Ґеншін Імпакт
2197
pages
in: Pages using DynamicPageList3 parser function, Pages using DynamicPageList3 dplvar parser function, Регіон підсторінка, Історії регіонів
українська

Мондштадт/Історія

< Мондштадт
 Sign in to edit
Історія
Див. також: Хронологія

Хронологія історичних подій у регіоні Мондштадт.
До опису подій надано якомога більше джерел інформації. Є також нотатки, які пояснюють міркування, які призвели до певних висновків, їх можна прочитати навівши курсор (лише на комп'ютері) або клацнувши по ній. Деякі типи приміток, які ви можете побачити на цій сторінці:

  • Розбіжність у відомостях: використовується, коли надана в грі інформація суперечить манзі або пізніше була змінена. Ця нотатка відрізняється від примітки "Розбіжність у перекладі", у якій інформація може бути суперечливою через неточності локалізації. У разі розбіжностей інформація у грі завжди у пріоритеті над інформацією з манґи.
  • Нотатка про переклад: використовується, коли оригінальний китайський текст не збігається з англійським/українським, або якщо китайський варіант зрозуміліший. У разі невідповідності перекладу китайський варіант завжди має пріоритет.
  • Припущення: використовується, коли інформації недостатньо або вона суперечлива, коли інформація поєднує у собі різні частини гри та через інші заплутаності. Редактори іноді роблять припущення, щоб визначити хронологічний порядок подій та поєднати відомості з різних джерел гри. Однак вони можуть бути застарілими або неправильними через появу нової інформації у грі. Ці примітки розширюють пояснення редакторів та аргументації щодо висновків.

Час пояснень у хронології (минулий, теперішній, майбутній) залежить від джерел цієї інформації (відомості з артефактів, зброї тощо).

Якщо у вас є пропозиції до хронології, залиште під цією статтею коментар та докази до інформації.

Ера Божественного посланця[]

Саль Віндаґнір (Драконів хребет)[]

  • Невідомо скільки років тому — Група людей, які шукають притулку від країни снігів і розбрату (ймовірно, Старий Мондштадт), знаходять рясну і зелену гору. Вони споруджують монумент на її вершині і засновують там цивілізацію, назвавши її Саль Віндаґнір, а гору Віндаґнір. З часом на вершині з’явилася розкішна та екстравагантна вежа.[1][2][3]
    • Зоряне срібло — це руда, що притаманна Віндаґніру, оскільки Снігова могила срібної зірки була створена задовго до того, як Дурін зруйнував гору.[2]
  • Невідомо скільки років тому — У цивілізації є розкішне біле дерево, що має велике значення, і принцеса народжується саме під ним. Її мати, жриця, передає їй свої блаженства, що також містять у собі можливість передбачати майбутнє.[1]
  • Невідомо скільки років тому — Пізніше, у якийсь момент, принцесі сниться сон про Дуріна, який отруює землю. Люди бояться, що це пророцтво є прокляттям.[4]
  • Невідомо скільки років тому — На якийсь час Целестія опинилася над Віндаґніром.[5]
  • Невідомо скільки років тому — Шпиль Холодних Небес, частинка Целестії, сходить з небес, закутуючи місто у хмари та снігові бурі.[6] Одного дня він розпадається на три уламки, один з яких перетворює Священну вербу на Дерево жимолості. Чужоземець Імунлаукр у цей час живе в королівстві, і принцеса дає йому великий меч із зоряного срібла, коли він відправляється на пошуки відповідей. Вона обіцяє зробити для нього фреску, сподіваючись знову зустрітися.[2][7]
  • Невідомо скільки років тому — Принцеса працює над фрескою, а її батько, жрець, за вказівкою сходить на гору, оскільки дерева починають в’янути. Він сподівається, що принцеса закінчить свою роботу до танення снігу, але їй це не під силу. Шпиль Холодних Небес розпадається на три уламки, а потім продовжує розбиватися, вивільняючи три сфери, що заморожують певні місця, у тому числі біле дерево. Принцеса бере найдосконалішу гілку та намагається прищепити її до іншого дерева, але вона засихає, а принцеса гине поруч. Дехто приходить, намагаючись вилікувати лей-лінії, але не в змозі, тож він просто хоронить принцесу.[1][2][4][8][9][10]
  • Невідомо скільки років тому — Імунлаукр повертається та знаходить всіх мертвими. Він зберігає великий меч із зоряного срібла та відправляється на війну, оскільки він вирішив, що це кровопролиття влаштувала Целестія.[2]

Перед війною Архонтів[]

Старий Мондштадт[]

Примітка: існує дуже мало інформації про даний регіон перед падінням Декарабіанського Мондштадту під час Війни Архонтів.[11] Тому порядок подій та перерахована інформація може бути неточною.

  • Невідомо скільки років тому — Давня цивілізація у районі Вітряного високогір’я Небесної тверді створила Квітник цецилій, де вони вирощували цецилії у теплицях. [12]
    • Дивлячись на архітектурний стиль та орнамент руїн навколо Квітника цецилій, можна припустити, що він був побудований Декарабіаном або його народом. Однак наразі немає прямих підтверджень зв’язку Квітника цецилій та Декарабіанського Мондштадта.
  • Невідомо скільки років тому — Давня цивілізація у районі скелі ловіння зірок створила Літній нічний сад. Після падіння цивілізації, Літній нічний сад було поховано під землею та змінено назву на Літній сад.[13]
  • Невідомо скільки років тому — У якийсь момент Андріус, також відомий як Король-вовк північного вітру (існують ще й інші варіанти), отримує свою силу від стародавнього бога[14] і сам стає богом.[15]
  • Невідомо скільки років тому — Декарабіан заснував свою столицю — Мондштадт,[16] зараз відому як Лігво Буревія.[17] Його територія поширюється також на гори Світлої Корони та на Вітряне високогір'я Небесної тверді, просуваючись аж на південь до точки телепорту між ґуральнею “Світанок” та Кам’яними воротами.[18]
    • Каньйон Світлої Корони колись був заповнений солдатами Декарабіана, які охороняли вхід до міста. Місто, тим часом, розташовувалося навколо Вежі Декарабіана. Мешканці отримали власні місця в межах міста.[19]
    • Вежа Декарабіана — яка і так знаходиться у глибокій долині порівняно з сучасними Мондштадтом та Ліюе — насправді простягається ще глибше у землю. Однак спроба досягти нижнього рівня надземної частини вежі призводить до різкого чорного екрану, після якого гравець опиняється на виступі вежі та бачить унікальний діалог від Паймон: “Обережно! Не йди туди!”.
  • Невідомо скільки років тому — Хуртовини перетворили Мондштадт на негостинне пустище. Це сталося через Борея,[20][21] але неоднозначно: було це навмисним чи ні. [Нотатка про переклад 1]Щоб захистити своє місто, Декарабіан створив навколо нього штормовий бар’єр. [22]
    • Примітка: наразі невідомо, коли і чому почалися Андріусові хуртовини. Хоча можливо, що “країною снігу та розбрату”, з якої прийшли поселенці Віндаґніра, є Мондштадт, наразі інформації надто мало, щоб робити якісь висновки. Наприклад, сніг і чвари можуть бути пов’язані з богом, від якого Андріус отримав свої сили.

Війна Архонтів (невідомо - 2000 років тому)[]

Користувачка:Mixerrexim/Хронологія

Епоха королів[]

Див. також: Декарабіанський Мондштадт
  • >~2600 років тому[23] — Андріус оголошує війну Декарабіану, але йому не вдається нашкодити Мондштадту.[24] Війна між двома королями льоду та морозу[25] заходить у глухий кут[Припущення 1], і народ Декарабіана починає розглядати його правління як деспот і тиранію.[26]
    • Хлопчик, відомий лише як безіменний бард, товаришує з крихітним, незначним духом вітру, що пізніше стане Барбатосом. Хлопець мріяв побачити птахів у польоті, зелену траву, світ за містом.[16]
    • Клан, тепер відомий як клан Ґуннхільдр, колись мешкав у Мондштадті, але родоначальник Ґуннхільдрів, лідер, розчарувався деспотичним контролем Декарабіана і вивів своїх людей з міста. Однак за містом був лише невблаганний холод і поглинаючі хуртовини, але клан намагався вижити. Коли вони молилися про порятунок, дух вітру, пізніше відомий як Барбатос[Припущення 2], відповів на їхні благання[26], як і богиня Часу.[27] Віра клану надає духові більше сил, які він використовує на створення притулка для них.
    • Перші вина варяться у Мондштадті, коли пустотливий дух вітру набуває вигляду лисиці і викликає бродіння у кількох яблук під наглядом недбалого охоронця. Коли охоронець прокинувся, він надкусив одне з яблук, і виявивши гарний смак, стиснув мішок з ними, щоб створити рідину — вино.[28] У давні часи також варили вино, яке, як кажуть, змушує людину забути минуле, воно використовувалося, щоб у людей були сили продовжувати виживати.[29]
    • У Старому Мондштадті люди, невдоволені правлінням Декарабіана, почали планувати опір. “Вітряна квітка” — кодове слово, яке Рудий воїн використав найпершим. [30]
    • Леонард, шукач пригод, винаходить крила задля своєї життєвої мети — досягти вершини Пілос (тепер риф Маска). Проте він зазнав невдачі та повернувся назад. Щоб описати свою подорож, він пише книгу “Книга гір і морів”.[31][Припущення 3]
    • Андріус усвідомлює, що його хуртовини не можуть підтримувати життя, і вирішує, що через його сили та розчарування у людському суспільстві[32], він не може стати одним із Сімки.[33] Він дозволяє своєму фізичному тілу померти, а його сили вливаються у землю Мондштадта, щоб живити його,[21] таким чином Барбатос стає анемо Архонтом Сімки.[34][Припущення 4]
  • 2600 років тому — Народ Декарабіана повстає на чолі з безіменним бардом, Барбатосом (тоді відомим як “ельф” або ж “дух вітру”), колишньою коханою Декарабіана — Амос, лицарем (спочатку малося на увазі Рудого воїна, але тепер це можливо був Ґуннхільдр)[35][Розбіжність у відомостях 1] і Рудим воїном.[36] У повстанні також бере участь клан Ґуннхільдр, який очолює його тезка Ґуннхільдр.[26] У битві загинули Декарабіан, Амос[37] та безіменний бард.[22] Зі смертю Декарабіана Барбатос стає богом.[22][26] Він використовує свої нові сили, щоб створити оболонку у формі безіменного барда, та бере лук, названий на честь Амос.
    • Рудий воїн з незрозумілих причин повертається спиною до Барбатоса, і жителі Мондштадта, врешті-решт, забувають його ім’я, хоча все ще пам’ятають вчинки. Згодом у нього з’являється сім’я, яка в результаті породила Раґнвіндра та його родину. [30]
    • Використовуючи свої сили, Барбатос видозмінює Мондштадт:[22][38][39] його вітри здувають сніг і лід, що покривають землю, та трансформують регіон. Серед помітних змін у ландшафті Мондштадта було знищення вершини Пілос — її перетворили на сучасний риф Маска.[31] Потім Барбатос веде свій народ зі старого міста Декарабіана до Сидрового озера, де вони будують сучасне місто Мондштадт. Серед них:
      • Клан Ґуннхільдр[40], очолюваний Ґуннхільдром;[26]
      • Клан Імунлаукр[41], лідер якого на той час невідомий;
      • Клан Лоуренс[42], очолюваний Венераре.[43]
    • Богиня часу працювала пліч-о-пліч з Барбатосом, і давні мондштадці шанували їх як “вітер часу”[44][45], вірячи, що “вітер приносить історії, а час їх плекає”.[40] Однак шанування богині часу і записи про неї зникають і забуваються.[27]
  • Невідомо скільки років тому, після заснування Мондштадта — Побачивши, що у людей достатньо мудрості та сили, щоб жити самостійно, Барбатос покидає їх, щоб не стати тираном. [46]
    • Фестиваль Вітряних квітів засновано в пам’ять про тих, хто боровся за свободу під час правління Декарабіана. Кодове слово “Вітряна квітка” поєднали зі звичайними квітами,[30] тоді як фестиваль став можливістю віднайти своє кохання.[47]

Після війни Архонтів[]

  • 2000 років тому — Війна Архонтів завершується, коли затверджено останнє божественне місце в Целестії, що закріплює позиції початкових членів Сімки.[48][49] Переможені боги, які відмовилися підкоритися Целестії, втекли на острови Темного моря, де стали злими богами. [50]

Аристократичний період Мондштадта (2600-1000 років тому)[]

Див. також: Аристократичний період Мондштадта

Ранній аристократичний період (2600-1600 років тому)[]

  • <2600 років тому — Двалін, стихійний дракон, народжується з чистої анемо енергії небес. Це рідкісне явище, і по силі такі дракони рівні богам; історично склалося, що вони полаялися з богами. Однак Барбатос потоваришував з Дваліном, і дракон став першим з Чотирьох вітрів, кому поклонялося людство. [51]
  • Невідомо скільки років тому — Після відходу Барбатоса, правителями Мондштадта стали класи аристократів, наділені божественною силою. Клани походили від людей, які жили ще за часів правління Барбатоса.[52] До них входили також клани Лоуренс, Ґуннхільдр та Імунлаукр.[53]
    • Венераре, тоді очільник клану Лоуренс, побудував статую Барбатоса перед собором Західного вітру на честь його сходження на землю. Напис під статуєю засвідчував обіцянку очільників кланів захистити Мондштадт.[43]
  • У цей час мондштадтці поклонялися і Барбатосу, і богині часу. Проте в якийсь момент люди забули про богиню часу та її шанування.[54]
  • Аристократи започаткували багато свят та традицій для покращення життя простих людей,[52] наприклад:
    • Полювання — звичайне хобі для аристократії, вони займалися цим разом з народом та ділили здобич.
    • Люді Гарпастум — 15-ти денний фестиваль, який святкують з вином, піснями та польотами, які Барбатос подарував жителям Мондштадта.[39]
    • Фестиваль Вітряних квітів — присвячений Тисячі вітрів.
  • 2600-500 років тому[Припущення 5] — Відбувається інцидент під назвою “Остання лють тирана”.

Протягом приблизно одного року перший охоронець руїн стріляв з лігва Буревія у всіх, хто наблизиться.[55] Він забрів до покинутої вежі Декарабіана, після того, як його пошкодив Борей, прийнявши охоронця руїн за суперника на арені.[56][57]

Пізній аристократичний період (1600-1000 років тому)[]

  • Невідомо скільки років тому — У якийсь момент демонічний дракон Урса починає тероризувати Мондштадт.[39]
  • Невідомо скільки років тому — Згодом клан Лоуренс стає головним у Мондштадті, тож йому підпорядковується усе місто.[39] Однак вони стали розбещеними та зловтішними, а зрештою вони постали тиранами, які поневолювали і мучили простих людей, вважаючи себе володарями і королями.[42]
    • Клан Ґуннхільдр нібито зберіг свою честь,[26] але він все ж таки був менш впливовим ніж клан Лоуренс. Статус і доля клану Імунлаукр невідома, а інші клани послідували прикладу клану Лоуренс.
  • Невідомо скільки років тому — Аристократи використовували різноманітні методи, щоб контролювати людей та тримати їх у невіданні. Кожний, хто становив загрозу для їхнього правління, був поневолений і використаний для праці або розваг;[52][58] правда була заборонена, а реліквії, що вказували на неї, були вилучені.[43]
    • Лицарський орден того часу, який називався “зоряні лицарі”, служив аристократії та підтримував її, використовуючи свої сили для пригнічення простолюдин.[46][59]
    • Королівські мудреці більше не прищеплювали чесноту вельможам, а навпаки допомогали тримати людей у невіданні. Церква також використовувала свій вплив, щоб виправдати дії аристократів та не дати людям усвідомити істину.[60]
    • Церква Західного вітру зазнає розколу, через вище духовенство, яке підтримує аристократів.[61]
  • >1010 років тому — Веннесса та її молодша сестра Лінд народилися у кочовому племені південних рівнин, яке вигнали зі своєї батьківщини з невідомих причин.[58][62]
  • 1010 років тому — Після потрапляння у біду, будучи замореними голодом через демонічного дракона Урсу, вона та її народ тікають до Мондштадта, тільки їх поневолили аристократи.ref name="МП" /> Через велику силу Веннесса стала гладіатрисею, зв’язаною ланцюгами. Але ретязі не могли її скувати; вона дитя Мурати, тож звичайна руда Мондштадта та відсутність божественного полум’я її батьківщини означали, що ці ланцюги були нічим у порівнянні з її силою. Вона була підлесливою тільки через відповідальність перед своїм народом.[63]
  • ~>1000 років тому — Ебергарт, позашлюбний спадкоємець клану Ландріх, був дуже впливою та нещадною особою, яка жила під кінець аристократичного періоду. Він виріс у вельможному будинку разом зі своїми зведеними братами — Парсіфалем та Інґбертом. Через його незаконнонародженність, на нього ніколи не дивилися так само, як на його братів, і це викликало в Ебергарта обурення. Він також знав, як далеко пала аристократія, та прагнув повернути її славу золотих часів, тому він став ключовою постаттю у її занепаді.
    • Невідомо скільки років тому — Ебергарт запалив іскру кохання до лицарства та акторства в Парсіфалі[64] та переконав його стати Примарним злодієм, а потім невідомим чином змусив його покинути Мондштадт, тим самим усуваючи його з кандидатів на спадщину.[65]
      • Під час пізнього аристократично періоду списи та іншу держакову зброю розглядали як зброю простолюдинів та рабів, порівнюючи її з благородними та елегантними мечами гладіаторів. Однак Ебергарт таємно навчився використовувати держакову зброю, щоб покласти кінець аристократії,[66] і навіть став учнем відьми, яка створила Півмісячну піку, він використав її любов до Парсіфаля, щоб зблизитися з нею, а потім, виявивши її слабкість, убити.[65][67] Схоже, що для ефекту несподіваності він використав спис у бою проти Інґберта, користувача ока бога, бо інакше він би з легкістю його переміг.[64][68][Припущення 6]
  • >1000 років тому[Припущення 7] — Заснована мандрівна трупа, до її складу увійшли люди з усього Тейвату.[69] Це одночасно був музичний гурт і войовничий загін, під час своїх подорожей вони отримали прізвисько “Трупа фехтувальника”. Одного разу вони зустрілися з невідомим ворогом у Тихому морі попелу, а потім остаточно зупинилися у місті Мондштадт. Їхні спроби повалити аристократію не були успішними, і більшість учасників мандрівної трупи були або вбиті під час битви, або згодом поневолені, або врятовані своєю втечею.[70][71] Серед відомих учасників:
    • Засновником трупи був диригент, у арсеналі якого були Мандрівний рух та збірка подорожей і музичних композицій. Він був убитий під час битви.[71]
    • Чужоземець, відомий як арфіст та лірик, володів Абсолютною струною. Сам він з Фонтена, він покинув свою батьківщину в пошуках своєї долі. Він став другим учасником мандрівної групи, випадково познайомившись з диригентом. Він закохався у дівчину з Мондштадта, ось тільки її обрали на роль Люді Гарпастум, що означало, що на неї претендував клан Лоуренс. Він пожертвував своїм життям, щоб врятувати союзників під час повстання.[69][72]
    • Мечниця світанкової зорі, також відома як танцівниця на мечах, володіла Мечем-флейтою та була третьою, хто приєднався до трупи. Після спроби повстання її поневолили та зробили гладіатрисею, саме там вона, врешті-решт, зустріла свій кінець. Навіть перебуваючи в рабстві, вона оспівувала свободу та відверто піддавала сумніву панування аристократії та прийняття цього людьми. Її спілкування з Раґнвіндром надихнуло його на повстання проти аристократії, а пізніше він запозичив частину з її титулу у свій — “Лицар світанку”.[73][74]
    • Кройцлід, який покинув клан Лоуренс, був четвертою людиною, яка приєдналася до трупи.[72] Він володів Мечем-годинником і є єдиним відомим уцілілим, бо його пощадили через походження. Незважаючи на знищення трупи, він все одно не полишав спроб повалити аристократію: Кройцлід заснував підпільну організацію, яка залишилися активною навіть через 500 років, і в такий спосіб допоміг повстанню Веннесси.[75]
      • 500 років потому Ростам використав цю організацію, щоб допомогти лицарям Західного вітру, залишившись у тіні. Наразі невідомо, чи діє вона й досі.[75]
  • Невідомо скільки років тому — Після багатьох років відданої боротьби під керівництвом Ебергарта, від рук Веннесси помирає гладіатор, який володів Списом дуелі (і якому належить набір артефактів “Церемонія поховання гладіатора”). Незважаючи на те, що він провів багато кривавих битв за Ебергарта та за свою славу, навіть після того як він вже виборов свою свободу, Ебергарт, маніпулюючи, вмовив його продовжити битися, гладіатор виявляє, що Ебергарт утік з невідомих причин.[76][77]
    • ~1000 років тому після смерті гладіатора[78] — Ландріх організовує експедицію до Салю Віндаґніру під керівництвом аристократії, сподіваючись, що вона матиме великий успіх, а їхні досягнення вгамують тих, хто сподівається постати проти них. В експедиції беруть участь Інґберт, Ебергарт, Лютер, Нік та декілька інших юних перспективних аристократів. Однак експедиційний загін так і не повернувся, тому записів про цю подію не багато.[79]
    • Через деякий час після прибуття на гору команда потрапляє у снігову бурю, і неназвані члени виявилися відрізаними від свого загону, який зустрівся у південному таборі. Ебергарт запевняє інших, що неназвані члени зможуть повернутися до них, та переконує дослідити секретну залу, у якій нібито містяться фрески та зброя, викована зі зоряного срібла.[80]
    • Вони не в змозі відчинити двері секретної зали, а обвал вбиває Ніка, хоронячи його тіло та запаси в снігу. Повернувшись до південного табору, вони помічають, що неназвані члени загону все ще не повернулися, Лютер сподівається, що вони спустилися донизу задля допомоги. Команда вирішує повернутися до початкового плану дослідження льоху в південно-західній частині руїн, коли буря вщухне.[78]
    • Ебергарт веде Інґберта та Лютера до льоху, а потім дістає спис, ударяє Інґберта першим, хоча намагається вбити обох. Коли він серйозно покалічив їх двох, Інґберт використовує своє око бога[68] та змушує Ебергарта відступити, будучи важкопораненим. Стікаючи кров’ю у льосі, Лютер усвідомлює план Ебергарта, він пише вибачення до Прісцілли, перш ніж залишити повідомлення для читача журналу, щоб попередити Ландріха.[64]
    • Вийшовши з льоху, Ебергарт ховається у районі тодішньої в’язниці і планує дійти до місця його запасів по руслу. Або у в’язниці, або на шляху до запасів Інґберт наздоганяє його, і Ебергарт його вбиває. Потім він прямує на схід, щоб дістатися моря, і знаходить свій човен та інші припаси недоторканими. Пізніше він покидає Мондштадт, знаючи, що якщо новина про ці події дійде до міста, то Прісцілла, яка була невідомо для Лютера також залучена в план Ебергарта як співучасниця, попередить його, запаливши смолоскип на оглядовій точці.[68] Однак немає жодних записів про повернення Ебергарта, тож його доля невідома.[79]

Переродження Мондштадту (1000-500 років тому)[]

  • 1000 років тому, після Люді Гарпастум[Припущення 8] — Молитви та крики пригнічених пробуджують Барбатоса від сну, і він вирішує зійти у Мондштадт під виглядом Венті. Він потоваришував з Веннессою, після того як вона розгнівала Барку Лоуренс, спадкоємця клану Лоуренс, і за це була засуджена на серію гладіаторських поєдинків за свою свободу та за свободу свого народу. Її останнім супротивником став демонічний дракон Урса, болорд Лоуренс запропонував в обмін на мир у Мондштадті життя Веннесси та її народу. У цей момент Барбатос зійшов на поле бою у своїй справжній формі, даруючи Веннессі силу для перемоги над Урсою, тим самим звільняючи людей від злочинності аристократії.[39][81]
    • Вище наведена історія — офіційна, її записали історики Мондштадту. Однак це було лише початком тривалішого повстання, під час якого Барбатос підробив контракт між Мораксом і аристократією, у якому стверджувалось, що аристократи продали Мондштадт із військом гео Архонту. Після виявлення цієї “зради проти вітру”, війська згуртувалися проти вельмож, і це пришвидшило їхній кінець. Лише через багато років вчені виявили, що цей договір був фальшивим.[46]
    • Раґнвіндр[82] і Кройцлід[75] були в числі тих, хто допомагав повстанню Веннесси, як і прихильники собору Західного вітру, мобілізовані безіменним пастирем.[61] Незрозуміло, чи хотів Ебергарт, саботувавши експедицію на драконовому хребті, допомогти саме повстанню Веннесси, чи якомусь іншому, яке планувалося у той час.
  • Після успішного повстання Веннесси, більшість аристократії та їхніх спільників, таких як королівські мудреці, було вигнано з Мондштада.[83] Тим, хто зберіг свою чесноту, таким як клан Ґуннхільдр, було дозволено залишитися.[26]
    • Веннесса заснувала лицарів Західного вітру, ставши першою лицаркою Льовенцан та головною магістеркою, і реконструє собор ного вітру, щоб запобігти оновленню тиранії у Мондштадті.[62][84][85]
      • Після заснування лицарів Західного вітру в Мондштадт прибуває якийсь лицар Борея і приєднується до них.[86] Однак його вовк-компаньйон, з яким він спочатку подорожував, вирішив не йти з ним до міста, віддавши перевагу пустелі. Ці двоє билися один з одним щоразу, коли лицар покидав місто для полювання або битви. Коли вовк помирає від старості, лицар ховає його у віддаленій сільській місцевості й покидає лицарів західного вітру задля мандрів.[87]
    • Раґнвідр перетворює лазню аристократів на початкову мондштадську бібліотеку. Згодом вона стала найбільшою бібліотекою у всьому північному Тейваті, але після Великої пожежі осіннього рівнодення залишилося тільки одна шоста частини від її початкового розміру.[82]
      • Статую Барбатоса, яку спочатку встановив Венераре, але потім знесли аристократи, було також відновлено, але без напису під нею.[43]
  • Невідомо скільки років тому — Засновано Чотири вітри, Андріус був у ролі Вовка півночі, Двалін — Дракон сходу. Веннесса одночасно була Левом півдня (як перша лицарка Льовенцан) і Соколом заходу.[85][Розбіжність у відомостях 2]
  • Невідомо скільки років тому — Ваннесса, обрана богами, підноситься до Целестії у районі пагорба Вітрів. На місці, де вона стояла, виріс масивний дуб.[46][88]
    • Це дерево має таємничий зв’язок з Целестією: Венті спрямовує енергію з нього, щоб очистити себе від впливу Безодні,[89] а також зцілити себе після того, як Синьйора насильно забрала його серце бога.[90]
  • Невідомо скільки років тому — Велика пожежа осіннього рівнодення залишає тільки одну шосту частину мондштадської бібліотеки від її початкового розміру. Проте вміст обмеженої секції, розташованої за топольними дверима в підвалі, залишився цілим.[82]
  • Невідомо скільки років тому — Андріус та його зграя спочатку не жили у вотчині Прудких вовків — вони перебралися туди в невідомий момент часу.[28] Незрозуміло, чи містив Храм Вовка Північного вітру, розташований поблизу храму Тисячі вітрів, раніше дух Андріуса.

Перед катаклізмом[]

  • >500 років тому — Народжуються Арундолін, Ростам та Розалін-Кройцшка Лоефальтер.
  • >500 років тому — Арундолін та його друг дитинства Ростам зростають разом у Мондштадті й, зрештою, вдвох вступають до лицарів Західного вітру. Арундолін стає великим магістром, відомим як Лев світла, а Ростам стає відомим під титулом “Вовченя”.[91][92][93]
    • Ростам отримав титул “Вовченя” у 27 років.[94] Він віддавав перевагу виконанню брудної роботи в тінні без обмежень лицарів, щоб Арундолін продовжував бути зразком для них.[95] Кажуть, що Ростам продовжував керувати підпільною організацією, заснованою близько 500 років тому Кройцлідом.[75]
    • Ростам навчив лицарів Західного вітру своєму стилю боротьби — стилю фехтування лицарів Західного вітру, його використовують донині.[94][95] Бойовий стиль Арундоліна вимагав великої сили, щоб можливо було тримати великий меч у одній руці, а довгий в іншій, тож з часом цією технікою бою вже ніхто не користувався.[91]
  • >500 років тому — Ростам і Розалін закохуються одне в одного.
  • >500 років тому, прямо перед катаклізмом — Розалін покидає Мондштадт для навчання в академії Сумеру.

Катаклізм[]

Загальна стаття: Катаклізм


  • Монстри Безодні вторгаються у світ Тейвату, викликаючи масову розруху.[96]
    • Жителі Тейвату приписують створення цих страшних чудовиськ “великій грішниці” — алхімікині “Золото”,[96][51] також відомій як творчиня та мати Альбедо — Рейндоттір.[97]
  • Королівство Хаенрі’ах знищено Небесними догмами,[98] це спричинило падіння Династії Затемнення і всієї цивілізації.[51] Крах Хаенрі’ах викликає спустошливий хвильовий ефект.[99]
  • Під час катаклізму лицарі Західного вітру на чолі з великим магістром Арундоліном і Ростамом відправляються у експедицію в Хаенрі’ах для боротьби з монстрами.[92]
    • Ростам вчить чоловіка, відомого як Білий лицар (можливо, “Роланд”[100]), який понад усе любив справедливість та боровся проти монстрів Хаенрі’ах.[95][101][102] Під час боротьби з чудовиськами за ним закріпилося ім’я “Кривавий лицар”, а на людей він наганяв страху.[102] Пізніше він наважується заглибитися у Хаенрі’ах та помирає у бою з монстрами. У глибинах світу він дізнається про походження створінь, що зруйнували Хаенрі’ах, та про страшну несправедливість перетворення жителів Хаенрі’ах на монстрів, тому він присягнувся Безодні.[102]
  • Алхімікиня з Хаенрі’ах, “Золото” — Рейндоттір, створює один зі своїх шедеврів — Дуріна.[103][104][105] Вона відправляє Дуріна та інших створених нею істот до Тейвату, щоб “показати [їхню] красу”.[106] Однак, досягнувши Мондштадта, Дурін нищить місто,[86][104][96][107][108] хоча припускається, що він не усвідомлював своїх дій після прибуття та до тяжкого поранення, завданого Дваліном.[109]
  • У цей час не було лицаря Льовенцан, оскільки Арундолін, великий магістр лицарів Західного вітру та пізніше Лев півдня, відмовився від бою, бо його товариш Ростам загинув під час експедиції до Хаенрі’ах.[86][91][92][93][94][95] У результаті не було нікого достатньо сильного, щоб протистояти Дурінові.[Розбіжність у відомостях 3][Нотатка про переклад 2]
  • Благання людей про допомогу чує анемо Архонт, який викликає Дваліна. Вони беруть участь у битві з Дуріном та, врешті-решт, перемагають його, але Двалін ненавмисно проковтує отруєну та зіпсовану Безоднею кров Дуріна. Щоб відновити сили, Двалін шукає притулку у Вежі Декарабіана в Старому Мондштадті й впадає в глибокий сон.[86][104][107][108][110]
    • Труп Дуріна падає на Драконів хребет, і сила, яка зберігалася у нього в крові, просочується у землю, відроджуючи Дерево жимолості. Кров Дуріна, здається, запікається у Кривавий кварц через високу концентрацію мінералів у долині Сплячого Дракона, де серце Дуріна все ще б’ється.[109]
  • Розалін-Кройцшка Лоефальтер повертається у Мондштадт та дізнається про смерть Ростама. У люті та відчаї вона використовує мистецтво рідкого полум’я, якому вона навчилася в академії Сумеру, щоб перетворити своє тіло на живий вогонь задля помсти, та стає відомою Вогняною відьмою.[111][Припущення 10]

Примітки[]

  1. ↑ 1,0 1,1 1,2 Зброя: Плід жимолості
  2. ↑ 2,0 2,1 2,2 2,3 2,4 Зброя: Снігова могила срібної зірки
  3. ↑ Світлина: Перша фреска на Драконовому хребті
  4. ↑ 4,0 4,1
  5. ↑ Світлина: Фреска, шпиль Холодних Небес
  6. ↑ Екран завантаження: Дерево жимолості
  7. ↑ Світлина: Друга фреска на Драконовому хребті
  8. ↑
  9. ↑ Квестові предмет: Скринька принцеси
  10. ↑
  11. ↑ Книга: Історія королів і кланів: Пролог
    Запис історії Мондштадта починається з епохи королів, тобто з початку війни між Декарабіаном та Андріусом. Невідомо, чи є якісь історичні записи до цього.
  12. ↑ Опис входу в скарбницю: Квітник сайсілій
  13. ↑ Опис входу в скарбницю: Літній сад
  14. ↑
  15. ↑ Матеріали для піднесення збро: Молочний зуб арктичного вовка
  16. ↑ 16,0 16,1 Історія персонажа Венті: Історія персонажа 3
  17. ↑ Матеріали для піднесення збро: Розбита черепиця Вежі Декарабіана
  18. ↑ Руїни, орнамент яких схожий на орнамент Вежі Декарабіана, можна зустріти в районі гір Світлої Корони та Вітряного Високогір'я Небесної Тверді. Цей стиль оздоблення — унікальний, тож його легко відрізнити від інших.
  19. ↑ Книга: Путівник по Тейвату, Том 1 - Мондштадт
  20. ↑ Матеріали для підвищення рівня талант: Каблучка Борея
  21. ↑ 21,0 21,1 Матеріали для підвищення рівня талант: Душа Борея
  22. ↑ 22,0 22,1 22,2 22,3 Історія персонажа Венті: Історія персонажа 4
  23. ↑ "Біографія клану Ґуннхільдр" дає знання про найранішу відому дату початку війни між Андріусом та Декарабіаном — 3000 років тому. Однак ця дата визначає лише зародок історії клану Ґуннхільдр, тож цілком можливо, що вона почалася набагато раніше. Але історії персонажа Венті дають нам точнішу дату падіння Старого Мондштадту — 2600 років тому.
  24. ↑ Матеріали для піднесення збро: Фрагмент Вежі Декарабіана
  25. ↑ Книга: Історія королів і кланів: Пролог
  26. ↑ 26,0 26,1 26,2 26,3 26,4 26,5 26,6 Книга: Біографія клану Ґуннхільдр
  27. ↑ 27,0 27,1 Зброя: Фрагменти жертовного ритуалу
  28. ↑ 28,0 28,1 Книга: Історія п'яниці
  29. ↑ Книга: Розбиті мрії, Том 1
  30. ↑ 30,0 30,1 30,2 Зброя: Ода вітряній квітці
  31. ↑ 31,0 31,1
  32. ↑ Матеріали для піднесення збро: Зламаний зуб арктичного вовка
  33. ↑ Матеріали для піднесення збро: Туга арктичного вовка
  34. ↑ Матеріали для підвищення рівня талант: Хвіст Борея
  35. ↑ Зброя: Лук Амос
  36. ↑ Зброя: Клятва Вічної Свободи
  37. ↑ Ютюб: Тизер історії: Хлопчик і вихор
  38. ↑ Книга: Поряд з божеством: Пролог
  39. ↑ 39,0 39,1 39,2 39,3 39,4 Манґа, Пролог: Пісні вітру
  40. ↑ 40,0 40,1 Зброя: Меч жертовного ритуалу
  41. ↑ Зброя: Дворучний меч жертовного ритуалу
  42. ↑ 42,0 42,1 Зброя: Лук жертовного ритуалу
  43. ↑ 43,0 43,1 43,2 43,3 Зброя: Імперський таємний гримуар
  44. ↑ Книга: Занапащений блокнот (Час і вітер)
  45. ↑ Книга: Товстий блокнот
  46. ↑ 46,0 46,1 46,2 46,3 Історія персонажа Венті: Де вітер не дме
  47. ↑
  48. ↑
  49. ↑ Історія персонажа Джонлі: Історія персонажа 5
  50. ↑
  51. ↑ 51,0 51,1 51,2 Книга: Вітер серед лісу, Том 1
  52. ↑ 52,0 52,1 52,2 Набір артефактів: Церемонія давньої династії
  53. ↑ Серія зброї: Серія жертовного ритуалу
  54. ↑
  55. ↑
  56. ↑
  57. ↑
  58. ↑ 58,0 58,1 Книга: Легенда про Веннессу, Том 1
  59. ↑ Книга: Балади про прислужника, Том 1
  60. ↑ Книга: Вежа Мондштадта
  61. ↑ 61,0 61,1 Зброя: Вітряна пісня сосен
  62. ↑ 62,0 62,1 Зброя: Меч сокола вітру
  63. ↑ Матеріали для піднесення збро: Окови воїтельки Льовенцан
  64. ↑ 64,0 64,1 64,2 Книга: Давній журнал розслідувань: Частина III
  65. ↑ 65,0 65,1 Зброя: Спис західного вітру
  66. ↑ Зброя: Імперський довгий меч
  67. ↑ Зброя: Півмісячна піка
  68. ↑ 68,0 68,1 68,2
  69. ↑ 69,0 69,1 Зброя: Абсолютна струна
  70. ↑ Набір артефактів: Мандрівна трупа
  71. ↑ 71,0 71,1 Зброя: Мандрівний рух
  72. ↑ 72,0 72,1 Набір артефактів: Серце чужоземця
  73. ↑ Зброя: Меч-флейта
  74. ↑ Книга: Балади про прислужника, Том 2
  75. ↑ 75,0 75,1 75,2 75,3 Зброя: Меч-годинник
  76. ↑ Набір артефактів: Церемонія поховання гладіатора
  77. ↑ Зброя: Спис дуелі
  78. ↑ 78,0 78,1 Книга: Давній журнал розслідувань: Частина II
  79. ↑ 79,0 79,1
  80. ↑ Книга: Давній журнал розслідувань: Частина I
  81. ↑ Книга: Легенди про Веннессу, Том 2
  82. ↑ 82,0 82,1 82,2 Зброя: Кодекс західного вітру
  83. ↑ Зброя: Імперський довгий лук
  84. ↑ Зброя: Рукописи Чотирьох Вітрів
  85. ↑ 85,0 85,1 Ютюб: Венті та Чотири вітри
  86. ↑ 86,0 86,1 86,2 86,3 Книга: Вітер серед лісу, Том 2
  87. ↑ Зброя: Вовчий надгробок
  88. ↑ Історія персонажа Джин: Історія персонажа 4
  89. ↑
  90. ↑
  91. ↑ 91,0 91,1 91,2 Зброя: Дворучний меч західного вітру
  92. ↑ 92,0 92,1 92,2 Набір артефактів: Серце воїна
  93. ↑ 93,0 93,1 Зброя: Залізний тіньовий меч
  94. ↑ 94,0 94,1 94,2 Зброя: Меч західного вітру
  95. ↑ 95,0 95,1 95,2 95,3 Набір артефактів: Серце захисника
  96. ↑ 96,0 96,1 96,2
  97. ↑
  98. ↑ 98,0 98,1 Ютюб: Тизер історії: Обіцянка мрії народу
  99. ↑ Офіційний сайт Ґеншіну: Teyvat
    "Ви прибули в Тейват — фантастичний світ, де сім елементів перетікають і сходяться. У далекому минулому Архонти наділяли смертних унікальними елементарними здібностями. За допомогою таких сил люди утворили з пустелі щедру батьківщину. Однак 500 років тому крах стародавньої цивілізації перевернув Всесвіт з ніг на голову… Хоча лихо, якого зазнав світ, припинилося, мир ще не відновлений..
  100. ↑ Зброя: Елегія останнього зітхання
  101. ↑ Зброя: Чорний меч
  102. ↑ 102,0 102,1 102,2 Набір артефактів: Криваве лицарство
  103. ↑
  104. ↑ 104,0 104,1 104,2 Зброя: Небесний хребет
  105. ↑
  106. ↑ Зброя: Перегнійний меч
  107. ↑ 107,0 107,1 Зброя: Небесний клинок
  108. ↑ 108,0 108,1 Зброя: Небесна гордість
  109. ↑ 109,0 109,1 Зброя: Спис з хребта дракона
  110. ↑ Матеріали для підвищення рівня талант: Каблучка Борея
  111. ↑ Набір артефактів: Вогняна відьма

Припущення[]

  1. ↑ Згідно з фрагментом Вежі Декарабіана Андріус оголосив війну Декарабіану, але не зміг пробити штормовий бар'єр. Однак наразі в грі немає згадок про декарабіанову атаку у відповідь, тож можна припустити, що він або не цікавився боротьбою з Андріусом, або ж так само був не в змозі подолати іншого бога. Зрештою Андріус дозволив померти своєму фізичному тілу за власним бажанням, а Декарабіана вбили його люди та дух вітру під час повстання, тож у цій війні ніхто з них не переміг.
  2. ↑ Духа вітру, який врятував клан Ґуннхільдр, відверто не називають Барбатосом. У той же час немає доказів тому, що вони поклонялися іншому духові, і надто мало інформації про богиню Часу, щоб робити якісь висновки.
  3. ↑ Якщо припустити, що Барбатос змінив Мондштадт незабаром після свого піднесення, то спроба Леонарда досягти вершини Пілос відбулася приблизно <2600 років тому, хоча Мона округює цей період до 2000 років тому. Леонард також згадує Венераре, лідера клану Лоурес, на початку Мондштадта Барбатоса, тож можна припустити, що Леонард жив під кінець Декарабіанського Мондштадта.
  4. ↑ Невідомо, коли вмер Андріус. Землі за межами Декарабіанського Мондштадту були засніженим пустищем, це вказувало на те, що Андріус ще не дозволив своїм силам влитися у землю, але перед піднесенням Барбатоса Андруіс був уже мертвим (так як Барбатос став архонтом після смерті Декарабіана), отже Андріус дозволив своєму тілу померти в період часу між війною Архонтів і піднесенням Барбатоса.
  5. ↑ Незрозуміло, коли перший охоронець руїн прибув до Мондштадту: до або після катаклізму. Історія Барбари неясно розповідає про подію, яка відбулася між смертю Декарабіана та нинішнім часом, а розповідь Андріуса про його бій з охоронцем руїн відбувається після його переселення до вотчини Прудких Вовків, але для цього епізоду також немає чітких визначень часу. Але відомо, що Ґвейджон, яка жила задовго до падіння Декарабіана, мала доступ до охоронців та мисливців руїн, тож, можливо, що перший охоронець руїн прибув до Мондштадту до катаклізму, а не після, як інші механізми.
  6. ↑ Інґберт ніколи нічим не відрізнявся від інших. Однак у Старих мемуарах зазначено про когось “обраного”, це повинен бути Інґберт згідно з книгою “Давній журнал розслідувань: Частина III”. Поки що у грі слово “обраний” вживається зазвичай по відношенню до користувачів очей бога.
  7. ↑ Не вказано, коли саме утворилася та діяла мандрівна трупа, але вона розпалася приблизно за декілька років до повстання Веннесси. Раґвіндр і Кройцлід зазнали розпаду та пізніше допомагали повстанню.
  8. ↑ Незрозуміло, коли відбулося повстання Веннесси щодо експедиції на Драконовому хребті, але, ймовірно, ці події відбувалися одночасно або повстання почалося пізніше. Веннесса розгнівала Барку в останній день Люді Гарпастум, після чого її було засуджено на бої за свободу, але невідомо скільки тривали ці битви.
  9. ↑ В обох тизерах: Тизер персонажки - "Райден Шьоґун: Нічне жахіття" і Тизер історії - обіцянка мрії народу, які зображують події в хронологічному порядку, смерть кіцуне Сайґу під час нападу Безодні зображена перед смертю Макото в Хаенрі’ах. З цього можна припустити, що Безодня вторглася в Тейват після залучення Сімки Хаенрі’ах. Але це не виключає можливості, що спершу боги атакували Хаенрі’ах.
  10. ↑ Так як Розалін збиралася спалити демонів і монстрів, катаклізм міг ще тривати, коли вона стала Вогняною відьмою.

Нотатка про переклад[]

  1. ↑ Оригінальний китайський текст: "Ця земля колись була царством хуртовин та льодових штормів з гострими, як бритва, крижаними осколками — все, як наказував Борей" має більш пасивний тон, тобто припускається, що Борей цього насправді не хотів, а викликав хуртовини просто своїм існуванням.
    Китайська: 这片大地上曾经北风呼啸，呼气凝霜。 "Давним-давно на цій землі завив Північний вітер, а його подих застиг у мороз."
  2. ↑ У книзі ”Вітер серед лісу” англійський переклад трактує абзац, що починається словами “Це був особливо тяжкий час для Мондштадту” як причину, а абзац, який починається зі слів “Благання мондштадців пробудили анемо Архонта” як наслідок. Однак у оригінальному (китайському) варіанті ці два абзаци трактуються більше як просто опис подій, які відбулися приблизно в один проміжок часу.

Розбіжність у відомостях[]

  1. ↑ В описі лука Амос та у трейлері "Хлопчик і вихор" (обидва із закритого бета-тесту) було чотири лідери повстання: безіменний бард, ельф/дух вітру, Амос та лицар. Методом відкидання було вирішено, що Рудий воїн це лицар із трейлера. Набагато пізніше у версії 1.6 у Клятві Вічної Свободи зазначилося, що Рудий воїн був п'ятим лідером повстання, таким чином особа лицаря залишилася невідомою. Знову ж таки методом відкидання було вирішено, що лицар це Ґуннхільдр, про причетність до повстання якого говорилося у "Біографії клану Ґуннхільдр".
  2. ↑ У манзі припускається, що Веннесса стала Соколом заходу після піднесення, але в історіях Венті вона зображена як смертна після заснування Чотирьох вітрів.
  3. ↑ У книзі ”Вітер серед лісу” оповідається, що Ростам загинув (на це вказує речення “Титул “Лицар Льовенцан” не мав належного спадкоємця”) перед боєм Барбатоса та Дваліна з Дуріном. Однак у “Елегії останнього зітхання” зазначено, що Ростам бився з Барбатосом і Дваліном і загинув приблизно в той самий час, що й Дурін.
English Español Français 日本語 Polski Português do Brasil ไทย Tiếng Việt
Community content is available under CC-BY-SA unless otherwise noted.