Ґеншін Імпакт Вікі
Advertisement
Ґеншін Імпакт Вікі

Приблизна та коротка хронологія усесвіту гри Ґеншін Імпакт, яка включає в себе історичні події, міти та народні перекази. Робота над статтею постійно триває, сприймайте дану інформацію з недовірою.

Щоб переглянути хронологію за нацією, зайдіть до Історії регіонів та оберіть потрібну країну.

Зверніть увагу: хронологія постійно оновлюється, тож деяка інформація може дублюватися у різних статтях.

До опису подій надано якомога більше джерел інформації. Є також нотатки, які пояснюють міркування, які призвели до певних висновків, їх можна прочитати навівши курсор (лише на комп'ютері) або клацнувши по ній. Деякі типи приміток, які ви можете побачити на цій сторінці:

  • Розбіжність у відомостях: використовується, коли надана в грі інформація суперечить манзі або пізніше була змінена. Ця нотатка відрізняється від примітки "Розбіжність у перекладі", у якій інформація може бути суперечливою через неточності локалізації. У разі розбіжностей інформація у грі завжди у пріоритеті над інформацією з манґи.
  • Нотатка про переклад: використовується, коли оригінальний китайський текст не збігається з англійським/українським, або якщо китайський варіант зрозуміліший. У разі невідповідності перекладу китайський варіант завжди має пріоритет.
  • Припущення: використовується, коли інформації недостатньо або вона суперечлива, коли інформація поєднує у собі різні частини гри та через інші заплутаності. Редактори іноді роблять припущення, щоб визначити хронологічний порядок подій та поєднати відомості з різних джерел гри. Однак вони можуть бути застарілими або неправильними через появу нової інформації у грі. Ці примітки розширюють пояснення редакторів та аргументації щодо висновків.

Час пояснень у хронології (минулий, теперішній, майбутній) залежить від джерел цієї інформації (відомості з артефактів, зброї тощо).

Якщо у вас є пропозиції до хронології, залиште під цією статтею коментар та докази до інформації.

Старий світ[]

Усі події відбуваються в невідомий час у минулому, але нібито передують народженням Моракса понад 6000 років тому.

Сім володарів[]

  • В епоху, під назвою “старий” світ, дракони та вішапи — володарі світу, з Сімома Володарями — королями-драконами на вершині молодої, первісної сили - домінуюча раса.[1] Вони правили сімома націями, і кожна земля, яку вони населяли, погоджувалася з їхньою присутністю. [2]
  • Вішапи, Сім володарів та інші дракони походять з Царства Вішапів, або ж Світлого Царства, і є первісними і чистими стихійними істотами.[3] [4][5]

Вічний трон небес[]

  • Невідомо скільки років томуПервісний, також відомий як “вічний трон небес” , з’явився у цьому світі. [2]
    • Первісний, ким міг бути Фанес, виник з “яйця” як андрогінна фігура. Якщо хочеться створити світ — потрібно розбити шкаралупу. Фанес використав яєчну шкаралупу, щоб розділити “всесвіт” і “мікрокосмос світу”. Потім він прийшов у світ як його справжній володар і заявив про небеса як про свій вічний трон.
    • Первісний почав битися з господарями старого світу, сімома жахливими володарями — драконами. Первісний створив чотири тіні власного світла. Зрештою, він перемагає та створює новий світ.[2]
    • Істарот, володарка часу та вітру, ймовірно, одна з чотирьох тіней.[2][Припущення 1]
  • 40 років після появи Первісного — Первісний та його чотири тіні перемогли Сімох Володарів, і світ потрапив під контроль небес, а океан прийняв підданих Сімох Володарів. Первісний розпочав створення небес та землі заради людства та його створінь.[2]
    • Це веде до існування трьох царств: Царства Вішапів (також відомого як Світле Царство, та істоти з нього “стихійні”), Безоднього Царства Порожнечі та Людського Царства, створеного Первісним.[3][4]

Новий світ[]

Відкриття ковчегу[]

  • 400 років після появи Первісного — Первісний закінчив створення світу для прибуття людства. Первісний та одна з його тіней створили птахів у небі, тварин на землі та риб у воді, а людство уклало з ним угоду. Первісний мав священний план для людей — епоху, яку називають “Відкриття ковчегу”. Людство прагне до землі, і воно процвітає, що призвело до періоду, відомого як “Рік карнавалу”.[2]
  • Єдина людська цивілізація охоплює увесь світ, регіоном якого була Енканомія.[4]
    • Колись Феї були расою з красивими обрисами та великою мудрістю. Вони заселяли увесь світ та мали завдання вести людство. Вони побудували велику та заможню цивілізацію та звели розкішні палаци.[6][7][Нотатка про переклад 1]
  • Було три місяці, які були сестрами на ім’я Арія, Сонет і Канон. Вони жили в Місячному палаці та мінялись місцями тричі на місяць, щоб їздити по небу в срібній кареті. Якщо не помінятися місцями, то станеться катастрофа.[8][9]

Другий трон небес[]

Примітка: незрозуміло

  • Невідомо скільки років тому — Особа, відома як Другий прийдешній або ж “другий трон небес”, з’явилася. Розпочалася війна між Другим прийдешнім та Первісним, що призвела до знищення землі та неба.[2][5]
    • Цивілізації Фей раптово приходить кінець, після того як прародитель Фей закохується у мандрівника з далеких земель. Через 30 днів після їхнього обручення у Місячному Палаці, світ спіткає катастрофа (ймовірно, невдала зміна місяців), і двоє намагалися від неї втекти. Але лихо наздогнало їх, і вони були покарані вічною розлукою і прокляттям, яке позбавило їх спогадів. [6][7]
    • Енканомія під час катастрофи провалилася в океан та втратила зв’язок з поверхневим світом.[2]
  • Арія, Сонет і Канон здалеку стають свідками лиха, що спіткало прародителя фей і мандрівника з далеких земель, і оплакують їхню долю. З невідомих причин їхню срібну карету “знищують”, а “зал зірок” руйнують. Три сестри, врешті-решт, вбивають одна одну. Два їхні трупи розсипаються, залишаючи один труп, який тепер є самотнім місяцем.[8]
    • Вовки в Тейваті мають зв’язок з місячними сестрами і оплакують їхню долю.[8]
    • Втрачена цивілізація, яка створила Звивисту безодню, має відношення до Місяця та Місячних сестер.[10]
  • Під час тієї самої катастрофи, яка “замучила” місяці, сонячна колісниця впала в прірву, де тамтешня цивілізація швидко її відремонтувала.[11]
    • Це також нібито сталося, коли “Володар каменю [sic] був ще молодим”.
  • Після катастрофи, розбиті серцем Феї змарніли від свого горя та набули маленької, схожої на дух, форми, яку можна побачити сьогодні. Прокляті забути своє минуле, вони шукають спогади, які залишили, проводячи мандрівників до їхніх старих місць проживання, Благих Обійсть.[6]
    • *Благі Обійстя у Енканомії в кращому стані ніж у Тейваті, що свідчить про те, що кінець цивілізації Фей прийшов приблизно в той самий час, коли Енканомія провалилася у океан, тож їхні обійстя зруйнувалися через погодні умови набагато менше.
    • Не всі Феї змарніли та набули духоподібних форм, деяким вдалося зберегти свої людиноподібні постаті. Після падіння Фей, деякий король-вовк (ймовірно, Андріус) зустрівся з однією ще не змарнілою Феєю та здружився з нею.[7] Можливо, вона і є тим “стародавнім богом”, від якого Андріус отримав свою богоподібну силу.[12]
  • Після війни — Той хто вийшов переможцем і взяв під контроль небеса заборонив знати історію, що передувала цій війні. [5]
    • Коли жителі Енканомії намагалися повернутися на поверхню через рік після будівництва Дайнічі Мікоші, вони не змогли знайти вихід. Вони вірять, що ця “заборона” є роботою Первісного і приходять до висновку, що Первісний переміг Другого прийдешнього.[2][5]

Ера Божественного посланця[]

Примітка: так як не зрозуміло, коли виникла Целестія та божественні посланці, допустимо вважати, що вони з’явилися після Другого трону небес та падіння Фей. Вважається, що на цивілізацію в Енканомії, яка провалилася під час небесного конфлікту, божественні посланці майже не впливали, у більшості своїй це робив Оробаші.[4][7]

  • Невідомо скільки років тому — Земля вкрита стихіями: нескінченним льодом, полум’я, тощо. Посланці бога зробили землю привітнішою для людства та мешкали серед них, доки люди могли вільно зв’язуватися з Целестією. Священні верби, які пов’язані з лей-лініями, мали велике значення в релігійних ритуалах стародавніх цивілізацій.
    • Колись люди землі могли почути одкровення безпосередньо від Целестії. Тоді посланці богів ходили серед затьмареного людства. [13][14][15][16]У ці дні життя було слабким, і земля була вкрита нескінченним льодом.[13] Вічна крига тільки почала танути, а пожежі були новими. [14][...] давнє полум’я згасло під час першого дощу.[15] [...] річки висохли, коли грім уперше пронзив небо.[16]
  • Природа світу, створеного Целестією, була циклічною. Людство розростатиметься та благоденствуватиме за доброчинністю Целестії, перш ніж настане кінець, і тоді земля відродиться, і цикл почнеться знову.[13] Проте людству не потрібно було це знати, тому коли люди запитували, як довго триватиме їхнє процвітання, божественні посланці відповідали тишею. [14][15]
    • Щоб отримати відповідь від Целестії, народ обрав верховного жерця, який, одягнувши вінець з гілок Священної верби, вирушить у глибини світу, щоб досягти просвітлення. [14][15]
    • Кожен верховний жрець, який зрікався цієї справи, підносив свій вінець землі у таємній залі. Згодом гора корон з білого гілля зросла під змарнілим деревом.[13]
  • Невідомо скільки років тому — Одна цивілізація, наділена мудрістю, зросла гордою та амбітною. Вони кидали виклик авторитету богів і прагнули увійти в небесні сади. Це розлютило божественних посланців, і верховний жрець одягнув вінець з гілок Священної верби і відправився у глибини світу, щоб вгамувати їх.[15]
  • Невідомо скільки років тому — У якийсь момент на небесех заснувалося королівство з королем та двома спадкоємцями. Першій дали завдання знайти Перлину генезису з Царства Темряви, але її обдурили та змінили спогади, змусивши повірити, що вона королева Царства Темряви. З тим самим завданням відправили другого спадкоємця, але нікому невідомо, чи зазнав він успіху.[17]

Саль Віндаґнір (Драконів хребет)[]

  • Невідомо скільки років тому — Група людей, які шукають притулку від країни снігів і розбрату (ймовірно, Старий Мондштадт), знаходять рясну і зелену гору. Вони споруджують монумент на її вершині і засновують там цивілізацію, назвавши її Саль Віндаґнір, а гору Віндаґнір. З часом на вершині з’явилася розкішна та екстравагантна вежа.[18][19][20]
    • Зоряне срібло — це руда, що притаманна Віндаґніру, оскільки Снігова могила срібної зірки була створена задовго до того, як Дурін зруйнував гору.[19]
  • Невідомо скільки років тому — У цивілізації є розкішне біле дерево, що має велике значення, і принцеса народжується саме під ним. Її мати, жриця, передає їй свої блаженства, що також містять у собі можливість передбачати майбутнє.[18]
  • Невідомо скільки років тому — Пізніше, у якийсь момент, принцесі сниться сон про Дуріна, який отруює землю. Люди бояться, що це пророцтво є прокляттям.[21]
  • Невідомо скільки років тому — На якийсь час Целестія опинилася над Віндаґніром.[22]
  • Невідомо скільки років томуШпиль Холодних Небес, частинка Целестії, сходить з небес, закутуючи місто у хмари та снігові бурі.[23] Одного дня він розпадається на три уламки, один з яких перетворює Священну вербу на Дерево жимолості. Чужоземець Імунлаукр у цей час живе в королівстві, і принцеса дає йому великий меч із зоряного срібла, коли він відправляється на пошуки відповідей. Вона обіцяє зробити для нього фреску, сподіваючись знову зустрітися.[19][24]
  • Невідомо скільки років тому — Принцеса працює над фрескою, а її батько, жрець, за вказівкою сходить на гору, оскільки дерева починають в’янути. Він сподівається, що принцеса закінчить свою роботу до танення снігу, але їй це не під силу. Шпиль Холодних Небес розпадається на три уламки, а потім продовжує розбиватися, вивільняючи три сфери, що заморожують певні місця, у тому числі біле дерево. Принцеса бере найдосконалішу гілку та намагається прищепити її до іншого дерева, але вона засихає, а принцеса гине поруч. Дехто приходить, намагаючись вилікувати лей-лінії, але не в змозі, тож він просто хоронить принцесу.[18][19][21][25][26][27]
  • Невідомо скільки років тому — Імунлаукр повертається та знаходить всіх мертвими. Він зберігає великий меч із зоряного срібла та відправляється на війну, оскільки він вирішив, що це кровопролиття влаштувала Целестія.[19]

Енканомія[]

  • Люди Енканомії вступають у конфлікт із спадкоємцями драконів морських глибин — вішапами, які були прийняті морем та океаном після того, як Первісний переміг Сімох Володарів. Оскільки у глибинах панувала темрява, вішапи мали велику перевагу.[2]
    • Істарот, невмирущий вітер та, можливо, одна з чотирьох тіней Первісного, єдина, хто не покинула народ Енканомії, оскільки вони можуть віднайти її невмирущий вітер навіть у глибинах океану.[2]
  • Мудрець Абракс будує Дайнічі Мікоші (яку він назвав “Геліос”), створюючи штучне світло, щоб відлякувати вішапів. Вважається, що саме Істарот дарувала йому просвітлення.[2][28]
  • Перший рік після будівництва Дайнічі Мікоші — Люди намагаються знайти шлях назад на поверхню, але не можуть. Вони розцінюють це як заборону Первісного, а це означало, що Первісний переміг Другого прийдешнього.[2][28]
  • Невідомо скільки років тому — Купка корумпованих вельмож[29] маніпулює народом Енканомії, щоб вони поклонялися Дайнічі Мікоші, і обирає дитину на роль Сина Сонця, щоб вона керувала жорстокою рукою.[30] Сини Сонця були маріонетками, контрольованими цими можновладцями. Абракс, а пізніше Спартак, виступив проти розбещених вельмож, але був ув’язненим Сином Сонця.[2][29]

Острови Інадзуми[]

Примітка: незрозуміло, коли саме існували ці цивілізації, тому їх умовно помістили до "Ери Божественного посланця".

  • На острові Цурумі з'являється цивілізація, яка встановила зв'язок з Целестією. Подібну цивілізацію знайшли під островом Сейрай.
  • Невідомо скільки років тому — На північ від гори Йоґо, на острові Нарукамі (тепер), було побудоване королівство з дурним правителем, який хотів спорудити сад на честь білої сакури. Але королівство було затоплене повінню.[31]
  • Невідомо скільки років тому — Велика повінь спустошила землю, залишивши за собою лише декілька островів.[32] Вони, ймовірно, це: Каннадзука, острів Нарукамі, острів Яшіорі, острів Сейрай та острів Цурумі. Острів Ватацумі створив Оробаші під кінець війни Архонтів, тож його ще не існувало.[33]

Хаенрі'ах[]

  • Невідомо скільки років тому — Приблизно під час падіння Саля Віндаґніра була заснована Хаенрі’ах, як нація без бога. [34]
    • У якийсь момент за схемами іншої нації почалася розробка Охоронців руїн та інших машин, тепер відомих як “Механізми”, ймовірно з метою боротьби з Целестією. [35]

Перед війною Архонтів[]

Мондштадт[]

Старий Мондштадт[]

Примітка: існує дуже мало інформації про даний регіон перед падінням Декарабіанського Мондштадту під час Війни Архонтів.[36] Тому порядок подій та перерахована інформація може бути неточною.

  • Невідомо скільки років тому — Давня цивілізація у районі Вітряного високогір’я Небесної тверді створила Квітник цецилій, де вони вирощували цецилії у теплицях. [37]
    • Дивлячись на архітектурний стиль та орнамент руїн навколо Квітника цецилій, можна припустити, що він був побудований Декарабіаном або його народом. Однак наразі немає прямих підтверджень зв’язку Квітника цецилій та Декарабіанського Мондштадта.
  • Невідомо скільки років тому — Давня цивілізація у районі скелі ловіння зірок створила Літній нічний сад. Після падіння цивілізації, Літній нічний сад було поховано під землею та змінено назву на Літній сад.[38]
  • Невідомо скільки років тому — У якийсь момент Андріус, також відомий як Король-вовк північного вітру (існують ще й інші варіанти), отримує свою силу від стародавнього бога[39] і сам стає богом.[40]
  • Невідомо скільки років тому — Декарабіан заснував свою столицю — Мондштадт,[41] зараз відому як Лігво Буревія.[42] Його територія поширюється також на гори Світлої Корони та на Вітряне високогір'я Небесної тверді, просуваючись аж на південь до точки телепорту між ґуральнею “Світанок” та Кам’яними воротами.[43]
    • Каньйон Світлої Корони колись був заповнений солдатами Декарабіана, які охороняли вхід до міста. Місто, тим часом, розташовувалося навколо Вежі Декарабіана. Мешканці отримали власні місця в межах міста.[44]
    • Вежа Декарабіана — яка і так знаходиться у глибокій долині порівняно з сучасними Мондштадтом та Ліюе — насправді простягається ще глибше у землю. Однак спроба досягти нижнього рівня надземної частини вежі призводить до різкого чорного екрану, після якого гравець опиняється на виступі вежі та бачить унікальний діалог від Паймон: “Обережно! Не йди туди!”.
  • Невідомо скільки років тому — Хуртовини перетворили Мондштадт на негостинне пустище. Це сталося через Борея,[45][46] але неоднозначно: було це навмисним чи ні. [Нотатка про переклад 2]Щоб захистити своє місто, Декарабіан створив навколо нього штормовий бар’єр. [47]
    • Примітка: наразі невідомо, коли і чому почалися Андріусові хуртовини. Хоча можливо, що “країною снігу та розбрату”, з якої прийшли поселенці Віндаґніра, є Мондштадт, наразі інформації надто мало, щоб робити якісь висновки. Наприклад, сніг і чвари можуть бути пов’язані з богом, від якого Андріус отримав свої сили.

Ліюе[]

Асамблея Ґвейлі[]

Примітка: два основних джерела інформації про асамблею Ґвейлі(“Збірка кам’яних скрижалей: Том I” та світове завдання “Скарби Ґвейлі”) наразі суперечать одне одному щодо того, хто спустився на землю перший: Моракс чи Ґвейджон. Оскільки кам’яна скрижаль містить у собі більше інформації підтвердженої іншими джерелами у грі,[48] вікі вважатиме, що правдива версія саме в ній.

  • <6000 років тому — Народився Моракс, бог, який панує над гео.[49]
  • Невідомо скільки років тому — Моракс спустився у регіон Ліюе, де він підіймає гору Тяньхен.[50] Щоб заспокоїти моря, він перемагає багатьох морських монстрів, включаючи одного звіра, відомого як Бацю.[51] Захмарна межа була створена таким чином у невідомий момент часу, коли вода пішла під землю.[52]
  • Невідомо скільки років томуҐвейджон, Володарка пилу, товаришує з Мораксом. У якийсь момент вона та її люди переїжджають на північ від гори Тяньхен з невідомих причин. Моракс і Ґвейджон створюють Асамблею Ґвейлі, яка отримала свою назву від першого символу імені Ґвейджон та другого символу імені Моракса (використовуючи, на той час, його невідоме ім’я).[53] Ця цивілізація охоплювала територію між горою Тяньхен і Кам’яними воротами. Вона зазнала надзвичайного розквіту завдяки сільському господарству та видобутку корисних копалин[50] і стала торговим центром.[52]
    • Ґвейджон висловлює чотири заповіді для управління народом:
      • “Об’єднатися в амбіціях означає бути непохитним і нерухомим на всі часи”;
      • “Мудрість як вода, вона живить усіх, хто її приймає, і в ній відображення істини”;
      • “Зміцнюйте кістки, щоб рух був згодливим, коли прийде час”;
      • “Чеснота зростає як дерево, навіть у тіні вона буде зростати вічно”.[53]
    • Ґвейджон та Берегиня хмар, поміж інших адептів, створюють балісту Ґвейджон для захисту Асамблеї Ґвейлі від зовнішніх загроз.[50][54]

Цивілізація Ліша[]

Примітка: невідомо, чи існував Морський бог насправді та чи мав він якесь відношення до регіону Ліша, але їхня історія та легенди, здається, мають певний зв’язок.

  • ~6000 років тому — Зірка падає на захід від усипальні Двенью та утворює Прірву. Ця гірнича область, що процвітала, підтримувала усипальню Двенью протягом тисячі років, аж до катаклізму, що стався 500 років тому.[55]
    • “У забутому минулому, коли навіть Володар каменю був ще молодим,на безплідні рівнини на захід від Ліюе з неба впала зірка. І ця земля перетворилася на глибоку прірву. І виникне нефрит зсередини, прекрасний та безмежний, і стане основою для тисячолітнього промислового видобутку в Ліюе.”
    • “[...] Серед галасу та бурь наступних кількох тисяч років, редути усипальні Двенью непохитно підтримували сприятливі відносини з гаванью Ліюе до 500 років тому. Але з приходом чорного лиха та піднесенням Безодні жителі усипальні Двенью запечатали давнє місто та розійшлася по іншим землям. “[55]
  • Невідомо скільки років тому — Ранні цивілізації у Ліша, у регіоні Ліюе, засновані на усипальні Двенью, перевалі Ліндзю та озері Цінсю. У якийсь момент, до або під час війни Архонтів, цивілізації у перевалі Ліндзю та озері Цінсю були знищені та занурені під воду, а виникли знову лише після неї. [56]
    • За легендами ці руїни передували правлінню гео Архонта над Ліюе. Уся область Ліша була покрита водою під час війни, тоді це скелясте відслонення було лише невеликим острівцем, що здіймався над поверхнею води. Після відновлення миру, коли припливи відступили, Ліша знову відкрилася для людських очей, показавши стародавні будівлі, зведені ранніми народами.[56]
    • Те, що [Сорайя] сказала мені, так це те, що ці руїни були покинуті лихою богинею, чиє ім’я було стерто з записів, і її людьми. Але, врешті-решт, море поступилося місцем лісам та морям, бог був переможений, а цитаделі та храми давнього покинутого міста залишилися руйнуватися. Так з’явилося озеро Цінсю. Руїни були затоплені, доки довга війна Архонтів не закінчилася, а потім вони з’явилися знову, коли припливи відступили.[56]
  • Невідомо скільки років тому — Морський бог дарує своєму народові рік без штормів та цунамі в обмін на людську наречену. Через багато поколінь, одна така наречена — якій він дозволив повернутися на поверхневий світ — спричинила знищення свого селища після того, як вона попросила у Морського бога допомоги, коли її дочку хотіли забрати, щоб одружити її з ним. [57]
    • “Морський бог виглядав справді величним, коли сидів у центрі свого гігантського молюска, тримаючи в руках поводи двох морських змій. Вони стояли так само вражаюче, як гора Тяньхен перед королівською каретою, коли їхній господар приймав подарунки перлів від сільських старійшин і вітав свою нову наречену на борту карети. Натомість село отримало б Морське благословення: рік, вільний від штормів та цунамі.”
    • “[...] Морський бог відгукнувся на заклик, піднявшись із величезних хвиль, щоб привітати селище. Але його обійми були припливом, що охопив усе та забрав селян і старійшин у вічний сон.”[57]

Інші області в Ліюе[]

  • Невідомо скільки років томуГаврія, богиня Солі, засновує свої володіння у Ліюе; її початкові території невідомі, але вони включали в себе Сіль Землі.[58][59] Вона була відома тим, що була ніжною та добросердною, але слабкою.[60] Вважається, що весільна традиція у Ліюе — квітковий бал, походить саме від Гаврії: вона роздавала пучки квітів своїм послідовникам.[59]
  • Невідомо скільки років тому — Створено селище на пагорбі Вуван. Воно б існувало у відносному мирі до певного часу після створення гавані Ліюе, але чарівна китоподібна пісня морського монстра (ймовірно, Дух чистої води: Родія, враховуючи опис монстра та його місце розташування) призвела до загибелі усієї молоді в селищі. У результаті селище вимерло, не маючи нікого, щоб продовжити рід.[61]

Інадзума[]

  • Невідомо скільки років томуТанукі, істоти, які мешкають у Інадзумі, розвиваються та набувають розуму. Кіцуне іммігрують з материка і намагаються колонізувати острови, розпалюючи війну між Танукі та Кіцуне за контроль над Інадзумою.[62][63]
    • 1600 років тому — Війна між Танукі та Кіцуне нарешті закінчилася після 1600 років боїв, після переговорів про перемир’я. Танукі відмовляються визнавати втрати у війні, але передають “гігантську Громову Сакуру” (ймовірно, Священну Сакуру) Кіцуне. Протягом війни постійні перетворення та хитрощі призводять до того, що обидві верстви заплуталися у своїй ідентичності та вірності. Це призвело до появи людей. [62]

Острів Цурумі[]

  • Невідомо скільки років тому — Цивілізація на острові Цурумі вимирає через невідому причину.
  • Невідомо скільки років тому— Богиня-орлиця, відома як Громова птаха, помічає вкритий туманом острів Цурумі і вирішує оселитися там. У якийсь момент з небес падають речі, одна з яких впала саме сюди. Це тимчасово розвіює туман, але пізніше повернеться ще більший. [64]
    • Люди на острові починають збирати пір’я Громової птахи і поклонятися їй, але богиня не дуже думає про них. Люди навчилися використовувати Маушіро, щоб знаходити одне одного серед туману, вони одночасно побоювалися та поклонялися богині-орлиці. Проте Громова птаха не звертала на них уваги, вважаючи, що вони нічим не відрізняються від інших тварин.[64]

Фонтен[]

  • Невідомо скільки років тому — Попередня гідро Архонтка створює та використовує духів чистої води (Родію, Джерельну фею та Ендору) як шпіонів.

Інші невідомі регіони Тейвату[]

  • Невідомо скільки років тому — Звір грому поневолив групу людей блискавками і спричинив хаос на землі. Громовержець, чия сім'я була вбита в якусь жертву, пішов до печери звіра грому, яка була або поблизу, або в вулкані. Він воював і обезголовив його, і отримав корону за своє досягнення, але провів останні дні на самоті. [65]
  • Невідомо скільки років тому — Батьківщина берсерка була знищена вогнем під час війни між богами та смертними. Єдиний уцілілий та могутній воїн. Його маска була спалена на його обличчі, під час падіння його вітчизни, і він збожеволів від бажання помститися Целестії. Він лютував, боровся з людьми, монстрами, богами. У якийсь момент він навіть, судячи з усього, воював з одним гігантським монстром кілька років, перш ніж вбити його. Проте здається, він, врешті-решт, загинув або в битві, або після перемоги над останнім ворогом.[66]

Війна Архонтів (невідомо - 2000 років тому)[]

Примітка: термін “війна Архонтів” — це загальне поняття для різних конфліктів у Тейваті, які виникли загалом, щоб визначити, хто буде одним із Сімки. Наприклад, у Ліюе війна велася між багатьма богами, зокрема Мораксом, Ґвейджон, Гаврією, Осіалом тощо. У Мондштадті єдиний відомий конфлікт був між Андріусом та Декарабіаном.

  • Невідомо скільки років тому — У Целестії відкриваються сім божественних місць, тож між богами починається запекла боротьба за владу.[67]
    • Багато богів боролися заради своїх ідеалів за процвітання людства. “Те, що ховається всередині та оживляє цю реліквію, — це божественні останки жалібних богів. Це нереалізовані ідеали, проєкти розвиненого людства, які ніколи не втіляться.”[68]
    • Під час війни Архонтів боротьба між богами була лише однією з причин конфлікту в Тейваті; інші істоти та сутності також прагнули розширити свої володіння, скориставшись хаосом, щоб зазіхнути на континент.[69]
      • У Ліюе легенди про морських чудовиськ поширені через “інший берег” — регіон, що знаходиться за межами Тейвату.[70] Люди в давні часи використовували їхні кістки як носові фігури на своїх кораблях, щоб відлякати звірів.[71]

Мондштадт[]

Епоха королів[]

  • >~2600 років тому[72]Андріус оголошує війну Декарабіану, але йому не вдається нашкодити Мондштадту.[73] Війна між двома королями льоду та морозу[74] заходить у глухий кут[Припущення 2], і народ Декарабіана починає розглядати його правління як деспот і тиранію.[75]
    • Хлопчик, відомий лише як безіменний бард, товаришує з крихітним, незначним духом вітру, що пізніше стане Барбатосом. Хлопець мріяв побачити птахів у польоті, зелену траву, світ за містом.[41]
    • Клан, тепер відомий як клан Ґуннхільдр, колись мешкав у Мондштадті, але родоначальник Ґуннхільдрів, лідер, розчарувався деспотичним контролем Декарабіана і вивів своїх людей з міста. Однак за містом був лише невблаганний холод і поглинаючі хуртовини, але клан намагався вижити. Коли вони молилися про порятунок, дух вітру, пізніше відомий як Барбатос[Припущення 3], відповів на їхні благання[75], як і богиня Часу.[76] Віра клану надає духові більше сил, які він використовує на створення притулка для них.
    • Перші вина варяться у Мондштадті, коли пустотливий дух вітру набуває вигляду лисиці і викликає бродіння у кількох яблук під наглядом недбалого охоронця. Коли охоронець прокинувся, він надкусив одне з яблук, і виявивши гарний смак, стиснув мішок з ними, щоб створити рідину — вино.[77] У давні часи також варили вино, яке, як кажуть, змушує людину забути минуле, воно використовувалося, щоб у людей були сили продовжувати виживати.[78]
    • У Старому Мондштадті люди, невдоволені правлінням Декарабіана, почали планувати опір. “Вітряна квітка” — кодове слово, яке Рудий воїн використав найпершим. [79]
    • Леонард, шукач пригод, винаходить крила задля своєї життєвої мети — досягти вершини Пілос (тепер риф Маска). Проте він зазнав невдачі та повернувся назад. Щоб описати свою подорож, він пише книгу “Книга гір і морів”.[80][Припущення 4]
    • Андріус усвідомлює, що його хуртовини не можуть підтримувати життя, і вирішує, що через його сили та розчарування у людському суспільстві[81], він не може стати одним із Сімки.[82] Він дозволяє своєму фізичному тілу померти, а його сили вливаються у землю Мондштадта, щоб живити його,[46] таким чином Барбатос стає анемо Архонтом Сімки.[83][Припущення 5]
  • 2600 років тому — Народ Декарабіана повстає на чолі з безіменним бардом, Барбатосом (тоді відомим як “ельф” або ж “дух вітру”), колишньою коханою Декарабіана — Амос, лицарем (спочатку малося на увазі Рудого воїна, але тепер це можливо був Ґуннхільдр)[84][Розбіжність у відомостях 1] і Рудим воїном.[85] У повстанні також бере участь клан Ґуннхільдр, який очолює його тезка Ґуннхільдр.[75] У битві загинули Декарабіан, Амос[86] та безіменний бард.[47] Зі смертю Декарабіана Барбатос стає богом.[47][75] Він використовує свої нові сили, щоб створити оболонку у формі безіменного барда, та бере лук, названий на честь Амос.
    • Рудий воїн з незрозумілих причин повертається спиною до Барбатоса, і жителі Мондштадта, врешті-решт, забувають його ім’я, хоча все ще пам’ятають вчинки. Згодом у нього з’являється сім’я, яка в результаті породила Раґнвіндра та його родину. [79]
    • Використовуючи свої сили, Барбатос видозмінює Мондштадт:[47][87][88] його вітри здувають сніг і лід, що покривають землю, та трансформують регіон. Серед помітних змін у ландшафті Мондштадта було знищення вершини Пілос — її перетворили на сучасний риф Маска.[80] Потім Барбатос веде свій народ зі старого міста Декарабіана до Сидрового озера, де вони будують сучасне місто Мондштадт. Серед них:
      • Клан Ґуннхільдр[89], очолюваний Ґуннхільдром;[75]
      • Клан Імунлаукр[90], лідер якого на той час невідомий;
      • Клан Лоуренс[91], очолюваний Венераре.[92]
    • Богиня часу працювала пліч-о-пліч з Барбатосом, і давні мондштадці шанували їх як “вітер часу”[93][94], вірячи, що “вітер приносить історії, а час їх плекає”.[89] Однак шанування богині часу і записи про неї зникають і забуваються.[76]
  • Невідомо скільки років тому, після заснування Мондштадта — Побачивши, що у людей достатньо мудрості та сили, щоб жити самостійно, Барбатос покидає їх, щоб не стати тираном. [95]
    • Фестиваль Вітряних квітів засновано в пам’ять про тих, хто боровся за свободу під час правління Декарабіана. Кодове слово “Вітряна квітка” поєднали зі звичайними квітами,[79] тоді як фестиваль став можливістю віднайти своє кохання.[96]

Острови Імли (Архіпелаг Золотого яблука)[]

Архіпелаг Золотого яблука/Історія

Ліюе[]

Падіння асамблеї Ґвейлі[]

  • >3700 років тому — В асамблеї Ґвейлі починається одна битва. Незважаючи на те, що цю націю захищають Моракс, Ґвейджон та адепти, бій спустошує рівнини та викликає зсуви, які перетворюють Діхва з рясного острівця на болото. Ґвейджон також вбивають під час неї.[50][67] Точні причини знищення асамблеї невідомі, але у фольклорі Ліюе існує багато теорій.
    • “... і там вони билися на рівнинах Ґвейлі, де чорний пил задушив небеса, де тисяча скель розтрощилася”
    • “Деякі історії розповідають про конфлікт богів, інші люди кажуть про війну між людьми. А деякі джерела говорять про раптове, катастрофічне стихійне лихо…”[67]
  • 3700 років тому — Через деякий час після падіння асамблеї Ґвейлі, Моракс веде свій народ на південь від гори Тяньхен, де він засновує гавань Ліюе,[Розбіжність у відомостях 2] і укладає контракт з адептами, щоб захистити її.[54][97]
    • Засновані Мілеліти — військові сили, створені для захисту людей від ворогів.[50][98]
    • Моракс вчить свій народ будівництву, використовуючи Мору для зразка. Для зручності він також закріплює Мору як валюту Ліюе.[99][100]
    • Після створення гавані Ліюе, Моракс вирішує воювати проти інших богів, вважаючи це єдиним способом відновити порядок і захистити людство.[97][101]
      • “Він просив небесного порядку, щоб зупинити хвилю буйності.
        Адепти зібралися навколо нього, якша-охоронці пішли попереду,
        Налякані мужністю людей демони втекли.”
        [101]
      • “Я не бажаю панування, але не можу дивитися, як страждає простий народ.”[97]
  • 2 грудня, >3000 років тому — Десь до або під час війни Архонтів, народжується Ґанью. Пізніше вона бере участь у битві для захисту гавані Ліюе та укладає контракт з Мораксом.[102]
    • Немає жодних подробиць, коли саме вона народилася, проте припускається, що Ґанью могла жити в епоху асамблеї Ґвейлі: це випливає з формулювання її третьої історії персонажа.[103]
    • Під час однієї битви, Ґанью, яка була на той час набагато повнішою, ненавмисно задушила монстра, коли той недооцінив її розміри та намагався з’їсти її. Цей випадок змусив її дотримуватися суворої дієти, щоб зберегти струнку статуру.[104]
  • >2000 років томуМоракс чує благання Аждахи, сліпого гео дракона, який жив під горами південних Небесних воріт. Він жаліє його, підіймає над землею та дарує зір одним дотиком. Вони укладають контракт, в якому прописується, що Аждаха не загрожуватиме людям в обмін на життя серед них. [105][106]
  • 3700-2000 років томуНаступні події, ймовірно, відбуваються між заснуванням гавані Ліюе та закінченням війни Архонтів. Події перераховані у хронологічному порядку, але немає подробиць, коли вони відбувалися відносно теперішнього часу.
    • Під час однієї з битв у війні Архонтів, деякий ворожий бог розсікає гору Тяньхен, створюючи в ній тріщину, яка загрожує обвалом селищу біля підніжжя гори. Щоб запобігти цьому, Повелитель і Провідник Небес змушує друга відрізати йому роги — подарунок Моракса, зроблений з його сутності, і, отже, найтвердішого матеріалу Ліюе; і підпирає ними гору. Через це гора піднімається вище, ніж була спочатку. Повелитель і Провідник Небес продовжує битися, поки не помирає від нестачі крові, а його кров перетворюється на річку Бішвей.[107] За цей вчинок люди з селище поважали адепта більше ніж Моракса.[108]
    • Гаврія, чия ніжна натура та слабкі навички бою поставили її у невигідне положення у цю епоху, безрезультатно намагалася вирішити все мирним шляхом. Розуміючи, що для деяких зупинятися занадто пізно, вона спрямовує свої зусилля на створення прихистку для людей.[59][60] Однак через її слабкі сили, вона не мала жодного шансу проти інших богів, тож вона поступалася і поступалася їм, доки не втратила всі свої землі, окрім Солі Землі. Там вона створила маленьке містечко для себе та своїх послідовників, але вони, бачачи, що в неї немає жодних шансів вижити в цій війні, вирішили зробити її смерть легкою та швидкою, а не віддати її на розшматування іншим богам. Однак сила, що нахлинула з її тіла після смерті, засолила місто та його мешканців, а вона зів’яла, перетворюючись на маленьку соляну квітку.[58]
      • Її послідовники, яким вдалося уникнути засолення, розсіялися по Ліюе після втрати свого дому та бога. Багато з них відправилися до гавані Ліюе, де вони, врешті-решт, заснували залу Їньюань соляної індустрії — одну з Восьми галузей. Деякі нащадки тих послідовників, боячись, що Гаврія прокляла їх за зраду, ризикували життям для того, щоб увійти до Солі Землі, і зламати меч, яким її вбили. Однак тепер її історія настільки перекручена, що люди зали Їньюань вважають, що Гаврія була могутньою богинею, і її вбив Моракс через заздрощі. [58]
    • Моракс перемагає багатьох богів і морських чудовиськ у павільйоні Ґуюнь, включаючи стародавнього бога Осіала, якого Моракс подолав, кидаючи масивні кам’яні списи, щоб притиснути його до дна океану,[109][110][111] і запечатати, використовуючи Сигіли доступу. При погляді зверху, дане кам’яне утворення набуває форми гео елементу.[52]
      • ~2600 років тому[Припущення 6]Чи (давньою мовою — Цінсе) створює своє кубло в районі, який зараз відомий як гора Цінсе, і захоплює його.[112] Моракс бореться з ним на “великій висоті”, і йому вдається його підкорити. Після смерті, Чи та його кубло перетворюють територію навколо гори Цінсе на ту, яку ми можемо побачити зараз: його тіло перетворюється на камінь, кров на воду, луска на терасові поля. Однак після смерті Чи, його сила просочується в землю, створюючи нагодовані кров’ю дерева та підозрілі помаранчеві камені на рівнині Бішвей, які отруїли цю область. Щоб придушити його силу, Моракс запечатує його останки в п’яти різних місцях за допомогою гео печатей і води, щоб запобігти його відродженню.[113]
        • Люди в той час використовували зображення для запису головних подій, нібито тому, що письмо ще не винайшли.[113] Правдивість цього викликає сумніви, оскільки руїни в рівнинах Ґвейлі використовують письмо, але можливо, що Чи зазнав поразки задовго до того, як були створені печаті, щоб придушити його силу.
        • Джонлі заперечує, що смерть Чи могла перетворити околиці на дивовижний пейзаж, кажучи, що "це звучить занадто добре, щоб бути правдою".[114]
      • Під час війни з іншими богами та морськими монстрами Моракс використовував різні методи боротьби: разом з масивними кам’яними стовпами, він також викликав метеори,[115] гео кита[51] та кам’яних птахів.[116]
    • Первобутнє селище на пагорбі Вуван вимирає, після того, як пісня китоподібного монстра призвела до загибелі усієї молоді.
  • 3000-2000 років томуАлат, чиє ім’я на той момент було ще не відомим, народився.[117] Лиха богиня[Припущення 7] виявляє його слабкість, поневолює його та змушує вчиняти жорстокі та насильницькі дії. Під час однієї битви у війні Архонтів вони зіткнулися з Мораксом, який перемагає лиху богиню і звільняє Алата, даючи йому ім’я “Сяо” для його захисту. Згодом Сяо стає одним з Якшів, щоб віддячити Мораксу.[118]
  • Невідомо скільки років тому — Тіла богів і монстрів, яких Моракс переміг під час війни Архонтів, були стиснуті та розкладені, а зрештою вони стали частиною землі, тоді як духи богів втратили своє самовідчуття та більше не могли таїти злість.[119] Однак їхня ненависть та обурення все ще створювали міазми, прокляття та монстрів. Моракс викликав Якшів, певну підгрупу адептів, задля допомоги у придушенні цих втілень злих богів. Вони виконували цей обов’язок протягом кількох тисяч років, навіть після закінчення війни Архонтів. Однак ненависть, що витікала з духів, заплямувала душі Якшів, а нескінченні вбивства, в яких вони брали участь, накопичували їхній кармічний борг. Один за одним Якші божеволіли, вмирали та/або зникали, поки не залишився лише один.
    • П’ять найсильніших Якшів — Бозацій, Індарія, Бонан, Меноґія та Алат. Індарія, Бонан та Меноґія померли, а Бозацій втомився від світу і зник, а інші Якши розділили їхні долі. Зрештою, Алат став єдиним відомим Якша, який залишився.[120][121]
  • Невідомо скільки років тому — Невідомий лікар “на передовій” бере участь у знищенні кармічної хвороби, спричиненої трупами злих богів, яких убили Якши. Негативна карма стала чумою, яка поширювалася по Ліюе також через тіла померлих людей, так як “мертві були розсадниками хвороби”.[122] Ритуал Хома запобіг подальшому розповсюдженню шляхом кремації трупів, і це, врешті-решт, призвело до припинення епідемії. Крім того, першовідкривачі цього ритуалу заснували похоронне бюро “Ваншен”.[122] Обряд та похоронне бюро передавалися з покоління в покоління. Цитата сім’ї: “Тільки вільне полум’я може звільнити цей світ”.[123]
    • Ритуал, який проводить посох, очищає трупи від слідів негативної карми, щоб вони могли звільнитися та перейти до потойбічного світу. Їхні духи набувають форми попелястого метелика. Лікарі (які згодом стали директорами похоронного бюро “Ваншен”) ніколи не шкодували про свій альтруїстичний спосіб життя, тож вони без жалю відходять до іншого світу також у формі попелястого метелика.[124]
  • >2000 років тому[Припущення 8] — Після перемоги над іншими богами, Моракс стає гео Архонтом, відновлюючи мир на землі, тепер відомій як Ліюе.

Інадзума[]

  • ~2000 років тому — Богині-близнючки Райден Макото (Баал) та Райден Еї (Везельвул) перемагають усіх інших богів у місцевості Інадзуми. Еї, хоч і сильніша як воїн, вважає, що Макото більше пасує роль Архонтки, та приносить у жертву своє тіло, щоб Макото могла возвиситись до Целестії. Макото, богиня Плинності часу, стає першою електро Архонткою.[125][Розбіжність у відомостях 3]
    • Макото використовує свої сили, щоб викликати божественну волю Еї та перекувати її тіло. Відтоді Еї – каґемушя (воїн-тінь) Макото,[125][126] і більшість людей у Тейваті мають враження, що є лише одна електро Архонтка — Баал (яку також звуть Нарукамі Оґошьо, Райден Шьоґун).[127]
  • ~2000 років тому[Припущення 9]Оробаші тікає з невідомої місцини до народу Б’якуякоку, точніше до дороги Зміїних Нутрощів. Він залишався там певний час, поки дитина з підземної нації не знайшла його та не попросила стати своїм богом. Разом вони переможно скинули режим Синів Сонця,[28][128] після чого Оробаші став відомий як “Оробаші но Мікото” та “Ватацумі Омікамі” (Великий бог океанів).[129]
    • Припускається, що заборону Первісного було послаблено, щоб падіння Оробаші до Б’якуякоку було можливим.[5]
    • Оробаші, певно, залишався деякий час з народом під землею перед тим, як вивести людей на поверхню. Він використав свої сили, щоб зробити Дайнічі Мікоші яскравішим та позбутися загрози спадкоємців драконів морських глибин.[28][130] Оробаші також наглядав за дослідженням спадкоємців драконів морських глибин, яких відтоді називали вішапами глибин.[131]
    • Серед доньок моря, що збирали перли, обрано Божественну жрицю,[132] яка, найімовірніше, започаткувала клан Санґономія. Інші клани, як клан Юна, також походять з Енканомії.
    • Оробаші сприяв адаптації свого народу до мови та культури Нарукамі, щоб підготувати його до нового життя над морем.[131]
    • Оробаші створює острів Ватацумі з коралу, що ріс з його тіла, дозволяючи народові знову жити на поверхні як частині архіпелагу Інадзуми.[133]
      • В останній день Енканомії, перед тим, як люди переселилися на поверхню, посланці з Хаенрі’ах разом з Охоронцем руїн приїхали та вкрали книгу “Сонце і місяць”, яку Оробаші заборонив особисто. Антей вступив з ними у бійку та запобіг утраті книги, але зазнав смертельних поранень.[134]
    • Народ Оробаші називає ці землі Санґономією, а самих себе кланом Санґономія. Вони дають нове ім’я Б’якуякоку – “Енканомія” для контрасту з назвою “Санґономія”.[128]
  • Невідомо скільки років томуКіцуне Сайґу народилась на землях Хакушін.[135][Припущення 10]
    • Кіцуне Сайґу та баке-данукі Іорой часто змагаються одне з одним. Одного дня Сайґу вирішує обдурити обох, Іороя та Баал, одночасно: вона кидає виклик Іорою, щоб той позбирав плакучу траву в садах Замкової Вежі. Коли Баал його ловить на гарячому та ледь не вбиває його за це, Сайґу приходить на порятунок та переконує Баал не тільки помилувати його, а ще й передати йому роль Потаємного охоронця діброви — захисника лісу Чінджю.[136][137]
  • Невідомо скільки років томуСвященна Сакура проростає з “її” тіла після “її” смерті;[138] у цей час дерево не мало свого лисицеподібного вигляду.[139]
    • Вище подано точку зору тих, що жили до та під час катаклізму (за винятком Еї). Справжню Священну Сакуру було посаджено тільки у сьогоденні.[140]
    • Виникає ритуал, що включає в себе поклоніння обом богам: Райден Шьоґун та Оробаші. Цей ритуал має виконуватись перед початком будь-якої церемонії. Обряд очищення Священної Сакури також виникає у певний час, ймовірно, опісля вищезгаданого ритуалу.[141]
    • Громові сакури саджають на острові Нарукамі, використовуючи гілля Священної Сакури та частки духу електро Архонтки, щоб увібрати негіддя із землі.[141][142][143]
  • ~2000 років тому[Припущення 9] — Після того, як неплідні ґрунти Ватацумі призводять до років голоду та хвороб, Оробаші, згнітивши серце, погоджується на план людей Ватацумі: вдертися та підкорити частину острова Яшіорі. Розпочинається безжальна війна між Ватацумі та шьоґунатом Нарукамі на чолі з Еї, яка завершується жорстокою смертю Оробаші, а більшість основних постатей Ватацумі померли або зникли безвісти.[144]
    • Основні постаті на боці Нарукамі, за виключенням Еї:
      • Великий Тенґу Сасаюрі, лейтенант Еї. Він помер у битві, найімовірніше, проти Акуоу, який хотів “радісної” дуелі між ними.
    • Основні постаті на боці Ватацумі, за виключенням Оробаші:
      • Жриця Моуун була надзвичайно вправною в китових піснях клану Юна та застосувала їх для привернення величезного кита на свій бік. Вона вчила Акуоу та була близькою до нього. Під час війни підлеглі Сасаюрі, завдяки засідці, вбили Моуун з її китами, а їхні тіла забрали солдати шьоґунату.[145]
      • ”Уміґодзен” Аяме, сестра-близнючка Моуун, була генералкою флоту Ватацумі. Вона зникла посеред битви, і її доля так достеменно і не відома.[145]
      • “Намісник Сходу” Акуоу, також відомий як Тоудзаноу. Його знайшли сиротою, і Оробаші взяв його собі на прихисток, а пізніше Акуоу тренувала Моуун. Він підкорив одну з гір на острові Яшіорі, яку народ Ватацумі називав “Тоудзан” (Східна гора), та побудував Табір генерала на горі. Врешті-решт, він помер разом з Оробаші від удару Мусоу но Хітотачі, завданого рукою Еї.[146][147][148]
    • Деякі вважають, що Оробаші взяв участь у цій війні попри застереження про неминучу поразку через наказ від Целестії.[144]
      • Було виявлено, що і Оробаші, і Ватацумі загалом поставили чотири звинувачення богозневаги та вісім звинувачень омани живих душ через те, що змій встановив зв‘язки з народом Енканомії. Оробаші дозволили взяти на себе всі звинувачення та принести себе у жертву, щоб людей помилували, і вони повернулись під контроль Целестії.[4]
    • Явище “Татаріґамі”, ймовірно, з’явилось після смерті Оробаші на острові Яшіорі. Народ Інадзуми створив системи захисту, розташовані в колонах Нарукамі, щоб утримати душу Оробаші, і, таким чином, угамувати Татаріґамі. У цей час охоронці Яшіорі під проводом клану Кітаїн також взяли на себе цю задачу.[149]

Острів Цурумі[]

  • <2600 років тому[Припущення 11]Ру народжується серед народу Цурумі та готується до участі в ритуалах, присвячених Громовій птасі. Коли він тренується у співі, його випадково чує Громова птаха та захоплюється його піснею. Ру спробував подружитись з богинею та дати їй ім’я “Канна Капатцір”, бо вона сама забула, як її звати. Вони пообіцяли одне одному знову зустрітись у майбутньому.[64]
  • Багато острів’ян покидали батьківщину без вороття та осідали на інших островах Інадзуми. Але жителі Цурумі сприймали це за смерть своїх побратимів. Становище на острові загалом погіршувалось з кожним днем, і тому Ру висунув свою кандидатуру на жертву, переконаний, що це задобрить Громову птаху, і вона поверне зниклих людей. Натомість, її розлючує смерть хлопчика, яку вона вважає беззмістовним кровопролиттям та порушеною обіцянкою, та мститься руйнуванням місцини та вбивством усього племені. Щоб знову почути спів Ру, вона за допомогою своїх сил спричиняє розлад лей-ліній, через який весь острів переживає день свого руйнування знову і знову.[64][150]
  • Невідомо скільки років тому — Громова птаха перелітає на острів Сейрай, де її, врешті-решт, вбиває Еї. Захисні споруди було встановлено по всьому острову, як і у святині Асасе, щоб стримувати сили Громової птахи.[64][151]

Хаенрі'ах[]

  • >2000 років тому — дипломатична делегація з Хаенрі’ах, включно з Оґурою та Ошімою, прибуває до Енканомії.[152] Делегація спробувала вкрасти заборонену книгу “Сонце і Місяць”, але цю спробу зірвав Антей, якому вдалось знищити Охоронця руїн ціною свого життя.[153]

Після війни Архонтів[]

  • 2000 років тому — Війна Архонтів завершується, коли затверджено останнє божественне місце в Целестії, що закріплює позиції початкових членів Сімки.[154][155] Переможені боги, які відмовилися підкоритися Целестії, втекли на острови Темного моря, де стали злими богами. [156]
    • Після візиту Барбатоса до Моракса (не задля допомоги, а для того, щоб дослідити сусідній регіон), Сімка часто збиралася у гавані Ліюе. [154][155][157]
  • 2000-500 років тому — Протягом 1500 років первісні кріо, дендро, електро, гідро та піро Архонти пішли з життя, залишивши тільки Барбатоса та Моракса з початкової Сімки.[154][155][157] Невідомо, скільки разів ці посади переходили з рук у руки, але з тих пір їх замінили Цариця, Деві Кусаналі, Еї, Богиня Справедливості та Мурата відповідно. Наймолодшою з них є Деві Кусаналі, яка вознеслась після катаклізму, що стався 500 років тому. [157]
    • Деякі нові Архонти не дотримуються обов’язку початкової Сімки спрямовувати людство. [155]

Мондштадт[]

Аристократичний період Мондштадта (2600-1000 років тому)[]

Ранній аристократичний період (2600-1600 років тому)[]
  • <2600 років томуДвалін, стихійний дракон, народжується з чистої анемо енергії небес. Це рідкісне явище, і по силі такі дракони рівні богам; історично склалося, що вони полаялися з богами. Однак Барбатос потоваришував з Дваліном, і дракон став першим з Чотирьох вітрів, кому поклонялося людство. [158]
  • Невідомо скільки років тому — Після відходу Барбатоса, правителями Мондштадта стали класи аристократів, наділені божественною силою. Клани походили від людей, які жили ще за часів правління Барбатоса.[159] До них входили також клани Лоуренс, Ґуннхільдр та Імунлаукр.[160]
    • Венераре, тоді очільник клану Лоуренс, побудував статую Барбатоса перед собором Західного вітру на честь його сходження на землю. Напис під статуєю засвідчував обіцянку очільників кланів захистити Мондштадт.[92]
  • У цей час мондштадтці поклонялися і Барбатосу, і богині часу. Проте в якийсь момент люди забули про богиню часу та її шанування.[161]
  • Аристократи започаткували багато свят та традицій для покращення життя простих людей,[159] наприклад:
    • Полювання — звичайне хобі для аристократії, вони займалися цим разом з народом та ділили здобич.
    • Люді Гарпастум — 15-ти денний фестиваль, який святкують з вином, піснями та польотами, які Барбатос подарував жителям Мондштадта.[88]
    • Фестиваль Вітряних квітів — присвячений Тисячі вітрів.
  • 2600-500 років тому[Припущення 12] — Відбувається інцидент під назвою “Остання лють тирана”.

Протягом приблизно одного року перший охоронець руїн стріляв з лігва Буревія у всіх, хто наблизиться.[162] Він забрів до покинутої вежі Декарабіана, після того, як його пошкодив Борей, прийнявши охоронця руїн за суперника на арені.[163][164]

Пізній аристократичний період (1600-1000 років тому)[]
  • Невідомо скільки років тому — У якийсь момент демонічний дракон Урса починає тероризувати Мондштадт.[88]
  • Невідомо скільки років тому — Згодом клан Лоуренс стає головним у Мондштадті, тож йому підпорядковується усе місто.[88] Однак вони стали розбещеними та зловтішними, а зрештою вони постали тиранами, які поневолювали і мучили простих людей, вважаючи себе володарями і королями.[91]
    • Клан Ґуннхільдр нібито зберіг свою честь,[75] але він все ж таки був менш впливовим ніж клан Лоуренс. Статус і доля клану Імунлаукр невідома, а інші клани послідували прикладу клану Лоуренс.
  • Невідомо скільки років тому — Аристократи використовували різноманітні методи, щоб контролювати людей та тримати їх у невіданні. Кожний, хто становив загрозу для їхнього правління, був поневолений і використаний для праці або розваг;[159][165] правда була заборонена, а реліквії, що вказували на неї, були вилучені.[92]
    • Лицарський орден того часу, який називався “зоряні лицарі”, служив аристократії та підтримував її, використовуючи свої сили для пригнічення простолюдин.[95][166]
    • Королівські мудреці більше не прищеплювали чесноту вельможам, а навпаки допомогали тримати людей у невіданні. Церква також використовувала свій вплив, щоб виправдати дії аристократів та не дати людям усвідомити істину.[167]
    • Церква Західного вітру зазнає розколу, через вище духовенство, яке підтримує аристократів.[168]
  • >1010 років томуВеннесса та її молодша сестра Лінд народилися у кочовому племені південних рівнин, яке вигнали зі своєї батьківщини з невідомих причин.[165][169]
  • 1010 років тому — Після потрапляння у біду, будучи замореними голодом через демонічного дракона Урсу, вона та її народ тікають до Мондштадта, тільки їх поневолили аристократи.ref name="МП" /> Через велику силу Веннесса стала гладіатрисею, зв’язаною ланцюгами. Але ретязі не могли її скувати; вона дитя Мурати, тож звичайна руда Мондштадта та відсутність божественного полум’я її батьківщини означали, що ці ланцюги були нічим у порівнянні з її силою. Вона була підлесливою тільки через відповідальність перед своїм народом.[170]
  • ~>1000 років томуЕбергарт, позашлюбний спадкоємець клану Ландріх, був дуже впливою та нещадною особою, яка жила під кінець аристократичного періоду. Він виріс у вельможному будинку разом зі своїми зведеними братами — Парсіфалем та Інґбертом. Через його незаконнонародженність, на нього ніколи не дивилися так само, як на його братів, і це викликало в Ебергарта обурення. Він також знав, як далеко пала аристократія, та прагнув повернути її славу золотих часів, тому він став ключовою постаттю у її занепаді.
    • Невідомо скільки років тому — Ебергарт запалив іскру кохання до лицарства та акторства в Парсіфалі[171] та переконав його стати Примарним злодієм, а потім невідомим чином змусив його покинути Мондштадт, тим самим усуваючи його з кандидатів на спадщину.[172]
      • Під час пізнього аристократично періоду списи та іншу держакову зброю розглядали як зброю простолюдинів та рабів, порівнюючи її з благородними та елегантними мечами гладіаторів. Однак Ебергарт таємно навчився використовувати держакову зброю, щоб покласти кінець аристократії,[173] і навіть став учнем відьми, яка створила Півмісячну піку, він використав її любов до Парсіфаля, щоб зблизитися з нею, а потім, виявивши її слабкість, убити.[172][174] Схоже, що для ефекту несподіваності він використав спис у бою проти Інґберта, користувача ока бога, бо інакше він би з легкістю його переміг.[171][175][Припущення 13]
  • >1000 років тому[Припущення 14] — Заснована мандрівна трупа, до її складу увійшли люди з усього Тейвату.[176] Це одночасно був музичний гурт і войовничий загін, під час своїх подорожей вони отримали прізвисько “Трупа фехтувальника”. Одного разу вони зустрілися з невідомим ворогом у Тихому морі попелу, а потім остаточно зупинилися у місті Мондштадт. Їхні спроби повалити аристократію не були успішними, і більшість учасників мандрівної трупи були або вбиті під час битви, або згодом поневолені, або врятовані своєю втечею.[177][178] Серед відомих учасників:
    • Засновником трупи був диригент, у арсеналі якого були Мандрівний рух та збірка подорожей і музичних композицій. Він був убитий під час битви.[178]
    • Чужоземець, відомий як арфіст та лірик, володів Абсолютною струною. Сам він з Фонтена, він покинув свою батьківщину в пошуках своєї долі. Він став другим учасником мандрівної групи, випадково познайомившись з диригентом. Він закохався у дівчину з Мондштадта, ось тільки її обрали на роль Люді Гарпастум, що означало, що на неї претендував клан Лоуренс. Він пожертвував своїм життям, щоб врятувати союзників під час повстання.[176][179]
    • Мечниця світанкової зорі, також відома як танцівниця на мечах, володіла Мечем-флейтою та була третьою, хто приєднався до трупи. Після спроби повстання її поневолили та зробили гладіатрисею, саме там вона, врешті-решт, зустріла свій кінець. Навіть перебуваючи в рабстві, вона оспівувала свободу та відверто піддавала сумніву панування аристократії та прийняття цього людьми. Її спілкування з Раґнвіндром надихнуло його на повстання проти аристократії, а пізніше він запозичив частину з її титулу у свій — “Лицар світанку”.[180][181]
    • Кройцлід, який покинув клан Лоуренс, був четвертою людиною, яка приєдналася до трупи.[179] Він володів Мечем-годинником і є єдиним відомим уцілілим, бо його пощадили через походження. Незважаючи на знищення трупи, він все одно не полишав спроб повалити аристократію: Кройцлід заснував підпільну організацію, яка залишилися активною навіть через 500 років, і в такий спосіб допоміг повстанню Веннесси.[182]
      • 500 років потому Ростам використав цю організацію, щоб допомогти лицарям Західного вітру, залишившись у тіні. Наразі невідомо, чи діє вона й досі.[182]
  • Невідомо скільки років тому — Після багатьох років відданої боротьби під керівництвом Ебергарта, від рук Веннесси помирає гладіатор, який володів Списом дуелі (і якому належить набір артефактів “Церемонія поховання гладіатора”). Незважаючи на те, що він провів багато кривавих битв за Ебергарта та за свою славу, навіть після того як він вже виборов свою свободу, Ебергарт, маніпулюючи, вмовив його продовжити битися, гладіатор виявляє, що Ебергарт утік з невідомих причин.[183][184]
    • ~1000 років тому після смерті гладіатора[185] — Ландріх організовує експедицію до Салю Віндаґніру під керівництвом аристократії, сподіваючись, що вона матиме великий успіх, а їхні досягнення вгамують тих, хто сподівається постати проти них. В експедиції беруть участь Інґберт, Ебергарт, Лютер, Нік та декілька інших юних перспективних аристократів. Однак експедиційний загін так і не повернувся, тому записів про цю подію не багато.[186]
    • Через деякий час після прибуття на гору команда потрапляє у снігову бурю, і неназвані члени виявилися відрізаними від свого загону, який зустрівся у південному таборі. Ебергарт запевняє інших, що неназвані члени зможуть повернутися до них, та переконує дослідити секретну залу, у якій нібито містяться фрески та зброя, викована зі зоряного срібла.[187]
    • Вони не в змозі відчинити двері секретної зали, а обвал вбиває Ніка, хоронячи його тіло та запаси в снігу. Повернувшись до південного табору, вони помічають, що неназвані члени загону все ще не повернулися, Лютер сподівається, що вони спустилися донизу задля допомоги. Команда вирішує повернутися до початкового плану дослідження льоху в південно-західній частині руїн, коли буря вщухне.[185]
    • Ебергарт веде Інґберта та Лютера до льоху, а потім дістає спис, ударяє Інґберта першим, хоча намагається вбити обох. Коли він серйозно покалічив їх двох, Інґберт використовує своє око бога[175] та змушує Ебергарта відступити, будучи важкопораненим. Стікаючи кров’ю у льосі, Лютер усвідомлює план Ебергарта, він пише вибачення до Прісцілли, перш ніж залишити повідомлення для читача журналу, щоб попередити Ландріха.[171]
    • Вийшовши з льоху, Ебергарт ховається у районі тодішньої в’язниці і планує дійти до місця його запасів по руслу. Або у в’язниці, або на шляху до запасів Інґберт наздоганяє його, і Ебергарт його вбиває. Потім він прямує на схід, щоб дістатися моря, і знаходить свій човен та інші припаси недоторканими. Пізніше він покидає Мондштадт, знаючи, що якщо новина про ці події дійде до міста, то Прісцілла, яка була невідомо для Лютера також залучена в план Ебергарта як співучасниця, попередить його, запаливши смолоскип на оглядовій точці.[175] Однак немає жодних записів про повернення Ебергарта, тож його доля невідома.[186]

Переродження Мондштадту (1000-500 років тому)[]

  • 1000 років тому, після Люді Гарпастум[Припущення 15] — Молитви та крики пригнічених пробуджують Барбатоса від сну, і він вирішує зійти у Мондштадт під виглядом Венті. Він потоваришував з Веннессою, після того як вона розгнівала Барку Лоуренс, спадкоємця клану Лоуренс, і за це була засуджена на серію гладіаторських поєдинків за свою свободу та за свободу свого народу. Її останнім супротивником став демонічний дракон Урса, болорд Лоуренс запропонував в обмін на мир у Мондштадті життя Веннесси та її народу. У цей момент Барбатос зійшов на поле бою у своїй справжній формі, даруючи Веннессі силу для перемоги над Урсою, тим самим звільняючи людей від злочинності аристократії.[88][188]
    • Вище наведена історія — офіційна, її записали історики Мондштадту. Однак це було лише початком тривалішого повстання, під час якого Барбатос підробив контракт між Мораксом і аристократією, у якому стверджувалось, що аристократи продали Мондштадт із військом гео Архонту. Після виявлення цієї “зради проти вітру”, війська згуртувалися проти вельмож, і це пришвидшило їхній кінець. Лише через багато років вчені виявили, що цей договір був фальшивим.[95]
    • Раґнвіндр[189] і Кройцлід[182] були в числі тих, хто допомагав повстанню Веннесси, як і прихильники собору Західного вітру, мобілізовані безіменним пастирем.[168] Незрозуміло, чи хотів Ебергарт, саботувавши експедицію на драконовому хребті, допомогти саме повстанню Веннесси, чи якомусь іншому, яке планувалося у той час.
  • Після успішного повстання Веннесси, більшість аристократії та їхніх спільників, таких як королівські мудреці, було вигнано з Мондштада.[190] Тим, хто зберіг свою чесноту, таким як клан Ґуннхільдр, було дозволено залишитися.[75]
    • Веннесса заснувала лицарів Західного вітру, ставши першою лицаркою Льовенцан та головною магістеркою, і реконструє собор ного вітру, щоб запобігти оновленню тиранії у Мондштадті.[169][191][192]
      • Після заснування лицарів Західного вітру в Мондштадт прибуває якийсь лицар Борея і приєднується до них.[193] Однак його вовк-компаньйон, з яким він спочатку подорожував, вирішив не йти з ним до міста, віддавши перевагу пустелі. Ці двоє билися один з одним щоразу, коли лицар покидав місто для полювання або битви. Коли вовк помирає від старості, лицар ховає його у віддаленій сільській місцевості й покидає лицарів західного вітру задля мандрів.[194]
    • Раґнвідр перетворює лазню аристократів на початкову мондштадську бібліотеку. Згодом вона стала найбільшою бібліотекою у всьому північному Тейваті, але після Великої пожежі осіннього рівнодення залишилося тільки одна шоста частини від її початкового розміру.[189]
      • Статую Барбатоса, яку спочатку встановив Венераре, але потім знесли аристократи, було також відновлено, але без напису під нею.[92]
  • Невідомо скільки років тому — Засновано Чотири вітри, Андріус був у ролі Вовка півночі, Двалін — Дракон сходу. Веннесса одночасно була Левом півдня (як перша лицарка Льовенцан) і Соколом заходу.[192][Розбіжність у відомостях 4]
  • Невідомо скільки років тому — Ваннесса, обрана богами, підноситься до Целестії у районі пагорба Вітрів. На місці, де вона стояла, виріс масивний дуб.[95][195]
    • Це дерево має таємничий зв’язок з Целестією: Венті спрямовує енергію з нього, щоб очистити себе від впливу Безодні,[196] а також зцілити себе після того, як Синьйора насильно забрала його серце бога.[197]
  • Невідомо скільки років тому — Велика пожежа осіннього рівнодення залишає тільки одну шосту частину мондштадської бібліотеки від її початкового розміру. Проте вміст обмеженої секції, розташованої за топольними дверима в підвалі, залишився цілим.[189]
  • Невідомо скільки років тому — Андріус та його зграя спочатку не жили у вотчині Прудких вовків — вони перебралися туди в невідомий момент часу.[77] Незрозуміло, чи містив Храм Вовка Північного вітру, розташований поблизу храму Тисячі вітрів, раніше дух Андріуса.

Ліюе[]

  • Після візиту Барбатоса до Моракса (не задля допомоги, а для того, щоб дослідити сусідній регіон), Сімка часто збиралася у гавані Ліюе.[49][154][155]
  • 2000 років тому — Так як їхня бойова майстерність більше не потрібна, деякі адепти усамітнюються у Захмарній межі. Інші просять Моракса перетворити їхні смертні фігури на камінь, тому їх можна побачити навколо Ліюе.[198]
    • На відміну від адептів, якшів спіткала жахлива доля: ненависть, що витікала з духів, заплямувала душі якшів, а нескінченні вбивства, в яких вони брали участь, накопичували їхній кармічний борг. Один за одним якші божеволіли, вмирали та/або зникали.[101][110][199]
      • Бонан та Меноґія, ймовірно, загинули під час битви одне з одним. Індарія збожеволіла і, врешті-решт, теж померла.
    • Засновано Ліюе Цісін — організацію, що складається з семи провідних дільців гавані Ліюе.[200] Ґанью стає її секретаркою.[49]
  • Невідомо скільки років тому — Військовий кочівник Ґухва був відомим на всю Ліюе; його життя було оповите таємницею, але деякі стверджують, що він був адептом і піднісся до Целестії у кінці своєї подорожі. Після піднесення, близька до нього людина заснувала Братство Ґухва на його честь.[201] Однак через кілька сотень років організація зменшилася і стала просто кланом Ґухва.
  • Невідомо скільки років тому, 3 березняЦіці народжується як людина.
  • Невідомо скільки років тому — Під час однієї битви між адептами і демонами, Ціці, збирачка рослин, наткнулася на бійців і в результаті застрягла між життям і смертю. Її бажання жити подарувало їй око бога, яке адепти вважали благословенням. Щоб зберегти їй життя, кожен подарував їй частинку своєї енергії; хоч їй і вберегли життя, вона перетворилася на зомбі, але її тіло не могло втримувати силу адептів, тож вона збожеволіла. Щоб придушити це, Володар рік, що точать гори, залишив її у бурштиновій пастці на кілька сотень років.[202]
  • >1000 років томуАждаха починає забувати своє оточення, його спогади розмиваються. Моракс намагається виправити це, але його рішення не працюють. Аждаха стає дратівливим, його дух гнівається з будь-якої причини.[203]
  • 1000 років тому — Жителі Ліюе видобувають у горах ресурси, надмірно експлуатуючи дану місцевість. Це спричиняє дрижання лей-ліній, що завдає великих страждань Аждасі, який підтримується та живиться цією енергією. Біль у поєднанні з нездатністю розпізнати його близьких розлючує його, і він атакує Прірву, намагаючись зупинити свої муки.[203] При цьому він знищує поселення у долині Тяньцьов.
    • Моракс, Володар рік, що точать гори, Зодчий Сонця і Місяця та третій невідомий на даний час адепт запечатують Аждаху в кишеньковому всесвіті в районі Південних небесних воріт.[204]

Інадзума[]

  • Невідомо скільки років тому — На землях Хакушін народжується безіменний автор “Нових хронік шести кіцуне”.[205][Припущення 16]
  • 1500 років тому[Припущення 17] — Канну Капатцір спіймала та вбила[150] Райден Еї на острові Сейрай, розглядаючи Громову птаху як “перешкоду для прогресу”.[139] Залишки її сили були запечатані у святині Асасе, де вони утворили згущення жалю, відоме як Втілення грози.[206]
  • Невідомо скільки років тому — Кіцуне Сайґу переселяється із земель Хакушін до Великого храму Нарукамі.[135]
    • У якийсь момент часу кіцуне Сайґу перемагає Велику тенґу в перегонах, тож він стає її охоронцем.[136]
  • Невідомо скільки років тому — На землях Хакушін народжується кіцуне Яе Міко.[Припущення 16] Зрештою вона переселяється до Великого храму Нарукамі через захоплення Кіцуне Сайґу.[135]

Фонтен[]

  • Невідомо скільки років тому — За наказом першої гідро Архонтки розповсюдити її любов по Тейвату та з’єднати світ водою, духи чистої води поширилися Тейватом як “шпигуни”.[207][208]
  • Невідомо скільки років тому — Перша гідро Архонтка помирає, а Богиня справедливості займає її місце. Через відмінності в їхніх ідеологіях духи чистої води відмовляються підкоритися новій правительці та йдуть у самовільне вигнання з Фонтена.[208]

Натлан[]

  • >1000 років тому — Перший піро Архонт помирає, і Богиня війни, Мурата, займає це місце. Вона була близька з Барбатосом: їхні міста брали участь у турнірах бойових мистецтв.[88][209]
  • Невідомо скільки років тому — З невідомих причин плем’я Веннесси, дитяти Мурати, покидають Натлан та блукають рівнинами багато поколінь, поки не натикаються на демонічного дракона Урсу 1010 років тому. (Дивіться розділ про Веннессу). (Дивіться розділ про Веннессу).

Перед катаклізмом[]

Мондштадт[]

  • >500 років тому — Народжуються Арундолін, Ростам та Розалін-Кройцшка Лоефальтер.
  • >500 років тому — Арундолін та його друг дитинства Ростам зростають разом у Мондштадті й, зрештою, вдвох вступають до лицарів Західного вітру. Арундолін стає великим магістром, відомим як Лев світла, а Ростам стає відомим під титулом “Вовченя”.[210][211][212]
    • Ростам отримав титул “Вовченя” у 27 років.[213] Він віддавав перевагу виконанню брудної роботи в тінні без обмежень лицарів, щоб Арундолін продовжував бути зразком для них.[214] Кажуть, що Ростам продовжував керувати підпільною організацією, заснованою близько 500 років тому Кройцлідом.[182]
    • Ростам навчив лицарів Західного вітру своєму стилю боротьби — стилю фехтування лицарів Західного вітру, його використовують донині.[213][214] Бойовий стиль Арундоліна вимагав великої сили, щоб можливо було тримати великий меч у одній руці, а довгий в іншій, тож з часом цією технікою бою вже ніхто не користувався.[210]
  • >500 років тому — Ростам і Розалін закохуються одне в одного.
  • >500 років тому, прямо перед катаклізмом — Розалін покидає Мондштадт для навчання в академії Сумеру.

Ліюе[]

  • Невідомо скільки років томуМоракс підписує контракт про нерозголошення подій, які мають статися під час катаклізму.[203]
  • Серед п’яти якш залишається тільки Бозацій і Алат. Перед тим як збожеволіти, Бозацій жадав запечатати свій скарб і покінчити з цим світом.[215]
    • Після того, як Бозацій збожеволів, його притягнув конфлікт у Прірви, тож він доєднався до нього у битві.[121]
    • Врешті-решт, Алат залишився єдиним відомим якшею, який залишився у цьому світі.[199]

Інадзума[]

  • Невідомо скільки років тому — Оні Мікоші Чійо приймає Мікоші Наґамасу до клану Мікоші.[216]
  • Невідомо скільки років томуАсасе Хібікі переїжджає зі святині Асасе до Великого храму Нарукамі для тренувань.[217]
    • Йоґо тенґу тренують Асасе Хібікі, Мікоші Наґамасу та Камуну Харуносуке, а пізніше ця трійка стає відомою як “Трійка Йоґо”.[218] Хібікі навчається у тенґу “справжньої магії”.[219]
  • Невідомо скільки років томуТакаміне, колій туманів, викликає Велику тенґу на дуель, який закінчується нічиєю. В обмін на лук тенґу, Громову струну, Такаміне стає її слугою на декілька років та мешкає у Великому храмі Нарукамі. Він навчається їхній стрільбі з лука та їхньому володінню мечем і сам згодом стає відомим фехтувальником.[220] Відчуваючи, що навички стрільби йому не знадобляться, він навчає цьому Хібікі.[217][221]
  • Невідомо скільки років томуКіцуне Уракусай пише оригінальний варіант хронік шести кіцуне.[205]
  • ~500 років томуУракусай чимось дуже розлючує кіцуне Сайґу, і вона його виганяє. Не зовсім зрозуміло, що саме він зробив, але це може бути пов’язано зі вторгнення Безодні в Тейват під час катаклізму.[135]
    • Після вигнання Уракусая кіцуне Сайґу переселяється з Великого храму Нарукамі до Замкової вежі, готуючись до атаки Безодні.[135]

Хаенрі'ах[]

  • >500 років тому — Народжується Дайнслейф.
  • Невідомо скільки років томуП’єро не може перешкодити правителю Хаенрі’ах та мудрецям “зірвати завісу гріха”. Це призводить до знищення Хаенрі’ах від рук Небесних догм.[222]

Катаклізм[]

  • Монстри Безодні вторгаються у світ Тейвату, викликаючи масову розруху.[223]
    • Жителі Тейвату приписують створення цих страшних чудовиськ “великій грішниці” — алхімікині “Золото”,[223][158] також відомій як творчиня та мати АльбедоРейндоттір.[224]
  • Королівство Хаенрі’ах знищено Небесними догмами,[139] це спричинило падіння Династії Затемнення і всієї цивілізації.[158] Крах Хаенрі’ах викликає спустошливий хвильовий ефект.[225]
  • Етер та Люмін спускаються у Тейват під час подорожі між світами, так як їхній край був знищений.[226] Вони приземляються та втрачають свідомість, бо вони впали “наче метеорити”.
    • Близнюк Мандрівника прокидається першим та досліджує Тейват. Він стає свідком катаклізму[227] та знищення Хаенрі’ах богами. Близнюк поспішає до місця пробудження та будить Мандрівника, показуючи йому руйнування у Хаенрі’ах.[228][229]
      • Близнюк подорожує з Дайнслейфом, можливо, перед катаклізмом, перш ніж розлучитися з Мандрівником.[230][231]
  • Близнюки намагаються негайно покинути Тейват, але їх зупиняє Невідома богиня. Вони борються з Невідомою богинею, намагаючись покинути цей світ, щоб не сталося, використовуючи крила та мечі. Вони програють битву, коли Невідома богиня заточує спочатку близнюка в куб, а тоді й Мандрівника, коли той намагається його врятувати. Мандрівник засинає в кубах на наступні 500 років.[228][232]

Мондштадт[]

  • Під час катаклізму лицарі Західного вітру на чолі з великим магістром Арундоліном і Ростамом відправляються у експедицію в Хаенрі’ах для боротьби з монстрами.[211]
    • Ростам вчить чоловіка, відомого як Білий лицар (можливо, “Роланд”[233]), який понад усе любив справедливість та боровся проти монстрів Хаенрі’ах.[214][234][235] Під час боротьби з чудовиськами за ним закріпилося ім’я “Кривавий лицар”, а на людей він наганяв страху.[235] Пізніше він наважується заглибитися у Хаенрі’ах та помирає у бою з монстрами. У глибинах світу він дізнається про походження створінь, що зруйнували Хаенрі’ах, та про страшну несправедливість перетворення жителів Хаенрі’ах на монстрів, тому він присягнувся Безодні.[235]
  • Алхімікиня з Хаенрі’ах, “Золото” — Рейндоттір, створює один зі своїх шедеврів — Дуріна.[236][237][238] Вона відправляє Дуріна та інших створених нею істот до Тейвату, щоб “показати [їхню] красу”.[239] Однак, досягнувши Мондштадта, Дурін нищить місто,[193][237][223][240][241] хоча припускається, що він не усвідомлював своїх дій після прибуття та до тяжкого поранення, завданого Дваліном.[242]
  • У цей час не було лицаря Льовенцан, оскільки Арундолін, великий магістр лицарів Західного вітру та пізніше Лев півдня, відмовився від бою, бо його товариш Ростам загинув під час експедиції до Хаенрі’ах.[193][210][211][212][213][214] У результаті не було нікого достатньо сильного, щоб протистояти Дурінові.[Розбіжність у відомостях 5][Нотатка про переклад 3]
  • Благання людей про допомогу чує анемо Архонт, який викликає Дваліна. Вони беруть участь у битві з Дуріном та, врешті-решт, перемагають його, але Двалін ненавмисно проковтує отруєну та зіпсовану Безоднею кров Дуріна. Щоб відновити сили, Двалін шукає притулку у Вежі Декарабіана в Старому Мондштадті й впадає в глибокий сон.[193][237][240][241][243]
    • Труп Дуріна падає на Драконів хребет, і сила, яка зберігалася у нього в крові, просочується у землю, відроджуючи Дерево жимолості. Кров Дуріна, здається, запікається у Кривавий кварц через високу концентрацію мінералів у долині Сплячого Дракона, де серце Дуріна все ще б’ється.[242]
  • Розалін-Кройцшка Лоефальтер повертається у Мондштадт та дізнається про смерть Ростама. У люті та відчаї вона використовує мистецтво рідкого полум’я, якому вона навчилася в академії Сумеру, щоб перетворити своє тіло на живий вогонь задля помсти, та стає відомою Вогняною відьмою.[244][Припущення 19]

Ліюе[]

  • Прірва та усипальня Двенью — два відомих місця, які найбільше постраждали від катаклізму.
    • “Залізний метеорит” впав у Прірву, і монстри розточилися навкруги. Моракс відправив Мілелітів для захисту та евакуації шахтарів.[245]
      • Безіменний якша, який колись залишив свій обов’язок захищати Ліюе, повернувся, щоб битися пліч-о-пліч з Мілелітами. Якша і Мілеліти, які вирішили очолити авангард, загинули в битві.[245]
      • Загрози монстрів вдалося уникнути спільними зусиллями якші — виявилося, що це був Бозацій –, Бояна та авангарду Мілелітів. Вони вдалися до хитрощів: схопили та запечатали монстрів у глибинах Прірви, використовуючи Величний компас — каталізатор, сила якого може впливати на простір. Бозацій, Боян та авангард Мілелітів пожертвували собою, запечатавши себе разом з чудовиськами, бо для роботи компаса потрібна була постійна енергія смертного та адепта.[121]
      • Дуже малій кількості людей вдалося вижити в цій битві. Одним з уцілілих був Жонджао, брат Бояна, але він збожеволів, після повернення до родини.[246] Іншою вцілілою постаттю був Мілеліт, який втратив чотири кінцівки, рятуючи шахтарів та відбиваючись від монстрів, але пізніше він став відомим лікарем-самоучкою. Він встановив меморіал загиблим товаришам-Мілелітам, після отримання свого ока бога.[247]
    • Невідомо, що відбувалося в усипальні Двенью, але жителі вирішили покинути місто та переселитися в гавань Ліюе. Жоден біженець чи адепт не розповідали про ті події.[55]
      • Вважалося, що люди покинули місто через появу деякого впливу Безодні, а місто згодом перетворилося на усипальню.[55]
      • Усипальня Двенью могла бути побічним наслідком основного конфлікту в Прірві через те, що Бозацій наказав Мілелітам не дозволяти монстрам перетнути лінію в 60 милях від Прірви будь-якою ціною.[248] Це може означати, що місця найближчого розташування, наприклад, усипальня Двенью, також постраждали від монстрів під час катаклізму.

Інадзума[]

  • Такаміне, колій туманів, та Мікоші Чійо були одними з тих, хто разом з Еї (виконуюча обов’язки Райден Шьоґун) проводили кампанію проти темних сил, які з’явилися під час катаклізму.[217][249]
    • Такаміне згодом поглинають монстри, і він зникає, незважаючи на його бажання повернутися до Асасе Хібікі.[250]
    • Чійо цілком проковтує “звір гріха”, який мав тіло тигра й голову змії. Але їй вдається розірвати його зсередини, проте його глибокий гріх замлямовує її.[251]
  • Невідомо скільки років тому — Чійо піднімає свій клинок на Еї, але її перемагають та виганяють. Ця зрада псує репутацію клану Мікоші.[251]
  • Невідомо скільки років томуКіцуне Сайґу поглинають темні сили, і більшість її спогадів розчиняються у бруді.[136] Незіпсовані частини її пам’яті втілюються в постаті Ханачірусато.[254]
  • Під час знищення Хаенрі’ахМакото залишає Еї задля захисту Інадзуми. Макото наодинці йде до Хаенрі’ах, де її вбивають.[139][140]
    • Еї прибуває у Хаенрі’ах, Макото вмирає у неї на руках. Вона входить у розум Макото і чує її останнє слово. Еї вирішує зберегти царство розуму Макото та повернути його до Інадзуми.[255]
  • Коли Еї повертається до Інадзуми, вона виявляє, що Священна Сакура дивом з’являється на вершині гори Йоґо, хоча, за словами інших, Священна Сакура існує вже роками. Згодом Еї визнає, що дерево — це диво, яке оточує свідомість Макото.[255]
    • Сили Священної Сакури допомагають Еї перемогти монстрів та вгамувати катастрофу в Інадзумі.[255]

Сумеру[]

  • 500 років томуБог лісу, ймовірно, попередній дендро Архонт, був убитий під час нападу на Хаенрі’ах.[49]

Хаенрі'ах[]

  • Дайнслейф, також відомий як “Сутінковий меч” — королівський вартівник Династії Затемнення. Він був не в змозі захистити народ Хаенрі’ах, тож він був проклятим на безсмертя. Він, безцільно блукаючи, змушений спостерігати як люди, яких він повинен був захищати, перетворюються на монстрів Безодні.[256]
  • Близнюк Мандрівника, який подорожував Тейватом з Дайнслейом і довідався “правди цього світу”,[231] стає свідком знищення Хаенрі’ах. Він повертається до місця пробудження, де Мандрівник все ще лежав після приземлення, та показує йому руйнування Хаенрі’ах, перш ніж покинути Тейват.[228][35]

Після катаклізму[]

  • >500 років тому — Після катаклізму Богиня мудрості обіймає посаду попереднього дендро Архонта, вбитого під час хаосу.[49] Тим часом Цариця з незрозумілих причин обриває усі зв’язки з Барбатосом.[197]
    • Кількість та активність гілічурлів у Тейваті різко збільшується.[257] Це свідчить про те, що деякі з них були мешканцям Хаенрі’ах та були перетворені на гілічурлів у якості покарання за катаклізм.
  • >500 років тому — У Ліюе катаклізм сприяв відродженню бойових мистецтв, бо люди продовжували шукати способи боротьби з монстрами, які продовжували з’являтися навіть після уникнення основної загрози. Юнь Хвей з сім’ї Юнь, клану ковалів, об’єднався з майстром Хань Ву, щоб створити серію зброї, тепер відому як “прототипи”.[258][259][260]
  • >500 років тому — Близнюк Мандрівника прокидається першим (знову) після заточення Невідомої богинею.
    • Близнюк деякий час проводить з Дайнслейфом, перш ніж покинути його, ймовірно, через різні принципи.[261][231]
    • У невідомий момент часу близнюк бере на себе керівництво Орденом Безодні.[262][263]
  • Після катаклізмуЕї офіційно займає позицію електро Архонтки після смерті Макото. Так як вона була її каґемушя (воїном-тінню) і взяла титули Макото як свої власні, більшість не здогадується про смерть первісної Архонтки.[264][265]
    • Розчарувавшись у Целестії після побаченого в Хаенрі’ах,[126][264] у своїй печалі втрати через катаклізм Еї вирішує досягти “вічності”, створивши маріонетку на “її” подобу. Вона вперше робить щось подібне і створює перший прототип — оболонку молодого чоловіка.[264] Побачивши, як він плаче після свого створення, Еї подумала, що він занадто слабкий для серця бога, тож вона запечатує його сили та залишає його жити своїм власним життям. Тепер зі знанням про те, як створювати маріонеток, вона пробує знову, але отримує декілька невдалих результатів, перш ніж залишити спроби створити оболонку для серця бога.[266]
    • Зрештою Еї створює маріонетку, відому просто як “Шьоґун” і призначає їй керування Інадзумою, побудоване на її встановлених принципах “вічності”. Давши Шьоґун відповідну інформації про себе, Еї відкидає своє фізичне тіло, щоб увійти до Чистого простору розуму, у якому у якому вона буде медитувати вічність, щоб запобігти ерозії.[267][268] Перед входом до Чистого простору розуму Еї віддає своє серце бога Яе Міко.[264][269]
    • Трійка Йоґо” розпадається та ніколи не об’єднається знову:[218]
      • Асасе Хібікі повертається до святині Асасе на острові Сейрай. Згодом вона стає причетною до повстання Ако Домекі проти шьоґунату Інадзуми (подробніше читайте нижче).
      • Камуна Харуносуке відправляється до Ліюе, щоб переслідувати “могутніший “шлях адептів””.[136][218]
      • Мікоші Наґамаса, щоб повернути репутацію клану Мікоші після того, як Мікоші Чійо підняла свій клинок на Еї, приєднується до шьоґунату та стає інспектором Татарасуни.[216][217]
    • Мікоші Доукей, біологічний син Чійо, усамітнюється у лісах поблизу селища Конда через сором за вчинок матері.[221]
    • Велика тенґу, розлючена своєю неспроможністю захистити кіцуне Сайґу, покидає простір смертних, залишивши свою дочку — Теруйо.[217]
  • Невідомо скільки років тому — Доукей зустрічає Теруйо в лісі. Вона дає йому ім’я “Івакура”, а згодом усі говорять про нього як про Івакуру Доукей.[221]
    • 13 років після — Під час їхнього десятого дуелю Доукею нарешті вдається загнати Теруйо в пастку. Теруйо дає йому титул “Переможець тенґу” та вирішує зникнути з його життя, щоб зосередитися на своїх обов’язках перед кланом.[221]
  • Невідомо скільки років томуТакаміне, колій туманів, якимось чином з’являється з Безодні після свого зникнення з Тейвату багато років тому. Він зустрічає Асасе Хібікі, яку він все ще може впізнати, але вона одразу ж його вбиває.[220]
  • Невідомо скільки років тому — Пірат Ако Домекі Дзаемон з острова Сейрай очолює повстання проти шьоґунату. Хібікі, яка згадує Такаміне кожного разу, коли дивиться на Ако Домекі, вирішує допомогти йому та пізніше за допомогою магії, якої її навчили тенґу, зняти печатки з острова Сейрай. Це викликає затяжну ненависть Громової птахи,[219] чия сила, втілюючись в електро штормі у середині острова, розколола Сейрай та занесла кораблі шьоґунату й Ако Домекі подалі від острова.
    • Шьоґунат евакуює людей з острова Сейрай та перевозить їх на острів Нарукамі. Хоча територія, що безпосередньо оточує святиню Асасе ніяк не страждає від ненависті Громової птахи, її покинули всі, окрім Неко та інших котів, які там мешкають.
    • Івакура Доукей освоює стиль бою Івакури та згодом стає інструктором-фехтувальником у клані Куджьо, отримавши титул “Доін”.[221][270][Припущення 20]
      • Після того, як Івакура засвоює інші техніки тенґу, він створює ряд маріонеток Маґу Кенкі за його стилем бою та спогадами.[271]
  • Невідомо скільки років тому, після створення Маґу Кенкі — Ако Домекі перемагає Маґу Кенкі та викрадає його.[272] Проте корабель, який його перевозив, загубився та зазнав руйнувань на островах Імли.[273] Морякам вдається втекти з островів разом з його жителями, але маріонетка залишається там.
  • Невідомо скільки років томуІорой, який тримався подалі від конфліктів під час катаклізму через хитрощі кіцуне Сайґу, вважає, що вона досі грає з ним у хованки. Так як він не може змусити її показати себе, він починає руйнувати статуї кіцуне на острові Нарукамі, у одній з них він знаходить гребінець, який здається йому важливим, і краде його. Шьоґунат дізнається про витівки Іороя та відправляє Харуносуке, який вже повернувся до Інадзуми, розібратися з Іороєм. Харуносуке заточує Іороя та багатьох баке-данукі в кам’яні статуї.[137][274]
    • Через деякий час Харуносуке проводить невелике очищення за допомогою Ханачірусато.[274]
  • Невідомо скільки років тому — Пробуджується перший прототип Еї. Не маючи власного імені, тільки перо для підтвердження його зв’язку з Шьоґун, він блукає по Інадзумі. Його зустрічає помічник Мікоші Наґамаса — Кацураґі, у Татарасуні, і прототип приєднується до групи, що складається з Наґамаси, Кацураґі, Кіндзіро, Нодзому та офіцера арсеналу Міядзакі.[266] Усі в групі називають його “мандрівним диваком” або ж “безіменним диваком”.[275]
    • Наґамаса кує своє найбільше досягнення — Дайтатара Наґамаса. У радості Нодзому малює наґамакі, а Кацураґі разом з мандрівним диваком виконують танець з мечами.[275]
    • З невідомих причин решта команди шукають, але не знаходять мандрівного дивака. Кацураґі вдається до деякого “злочинства”: він розлючує Наґамасу, і той смертельно ранить Кацураґі, перш ніж кинути меч “Дайтатара Наґамаса” в піч. Нодзому кидається у піч, намагаючись врятувати лезо, але згодом помирає від отриманих опіків. Пізніше Кіндзіро ховає залишки меча та картину Нодзому в арсеналі.[275] Наґамаса та його меч Дайтатару Наґамаса стають відомими як Куцараґікірі Наґамаса (Кацураґі-різак Наґамаса).
    • Між Наґамасою і мандрівним диваком виникає конфлікт. Після цього дивак залишає Татарасуну, а остаточна доля Наґамаси невідома.[266]
    • У кінці своїх поневірянь мандрівний дивак дає собі ім’я “Кунікудзуші” (Япон.: 国崩, “Руйнувач країни”). Натрапивши на Фатуї, він захоплюється ними і вирішує приєднатися до них, стаючи передвісником Скарамучча.[266][276]
  • У якийсь момент часу Священна Сакура набуває лисицеподібного вигляду,[139] так як за нею доглядала кіцуне.[140]
  • Після катаклізму, 13 вересняРейндоттір створює Альбедо після знищення Хаенрі’ах, тож він ніколи не бачив цей край на свої очі.[224]
  • Невідомо скільки років томуП’єро стає одним з Одинадцяти передвісників Фатуї.[277]
  • Невідомо скільки років тому — Перед тим, як власне полум’я повністю поглинуло Вогняну відьму, П’єро, перший з передвісників, зустрічає та вербує її, даючи їй кріо око лиха, щоб погасити її полум’я.[278][279][280][281][Припущення 21] Вогняна відьма стає Синьйорою — восьмою передвісницею Фатуї.
  • 400 років тому — Джейкоб Маск, предок Елли Маск та докторки Едіт, пише книгу “Дослідження культурних звичаїв Вітряного королівства”, уривок якої наведено в іншій книзі — “Вітер серед лісу”.
  • >300 років тому — Народжується Олаф.
  • 300 років тому — Певна порода кабанів, яка цінується за надзвичайно розкішний смак м’яса, вимирає повсюди, окрім Драконового хребта.[282]
    • Олафа, мешканця селища Чистих Джерел, заморожує Крижане дерево, коли той полює на такого кабана. З цього можна припустити, що Олафу щонайменше 300 років.[283] Згідно з розповідями, які передавалися з покоління в покоління у його час, селище Чистих Джерел утворилося навколо джерела, яке у свою чергу утворилося з талого льоду та снігу з Драконового хребта.[284] Отже, селище сформувалося після замороження Саля Віндаґніра.
    • У часи Олафа ніхто не чув легенд про Джерельну фею у селищі Чистих Джерел,[284] отже, історія феї, описана в книзі “Серце чистих джерел”, виникає у невідомий момент після замороження Олафа.
  • 200 років тому — З академії Сумеру випускається її найталановитіший учень (до Лізи).[285]
  • <200 років тому — Джерельна фея, дух чистої води, переселяється до селища Чистих Джерел з Фонтену і благословляє їхні води.[286]

Близьке минуле (<100 років тому)[]

Примітка: наведені нижче події розміщені у відносному хронологічному порядку, який базується на основі віку персонажів.

  • Невідомо скільки років тому — Відбувається подія, відома як “Втрачена статуї Семи”.
    • Статуя Семи в Мондштадті раптово зникає. Попри пошуки членів собору Західного вітру, її так і не вдалося відшукати.[287] Її викрав Орден Безодні задля їхньої операції “Міраж долі”, і тепер вона зветься “Осквернена статуя”.[288][289][290]
  • 50-40 років томуДідусь Амбер, лідер групи найманців з Ліюе,[291] захищаючи торгові каравани, стає жертвою нападу диких чудовиськ. Він був єдиним, хто вижив: його врятував лікар з лицарів Західного вітру. Прагнучи повернути борг, він переїжджає до Мондштадту та сам стає лицарем Західного вітру. Незабаром він заснував відділ скаутів та особисто вчив кожного з них. У Мондштадті він також будує родину.[292]
    • Вважається, що дідусь Амбер був шукачем пригод, у якого закохалася бабуся Жвосінь і пообіцяла жити з ним разом у селищі Цінце, але він зник, відправившись у експедицію. На дошці оголошень у селищі Цінце є повідомлення про безіменного мешканця, який відправився до Мондштадту десятиліттями тому, щоб стати лицарем, і нещодавно (на сьогодення) повернувся. І хоч він лиш переховується, його змогли точно впізнати за його майстерністю в польотах на планері.
  • ~40-20 років томуВеликий Ґ помирає у нещасному випадку. Селище на пагорбі Вуван зазнає лиха (ще одного), і всі мешканці, включаючи Маленького Ву, Мена, Муму та Цондзи, покидають свій рідний край, переселяючись до гавані Ліюе.[293]
  • 30 років томуТедзіма приїжджає до селища Конда, оселяється там і використовує своє око бога, щоб захистити селян від внутрішніх та зовнішніх загроз.[294]
  • Невідомо скільки років тому — Відомий шукач пригод Шеймус Пеґґ вирішує оселитися у Мондштадті, приєднується до собору Західного вітру та згодом займає посаду кардинала Світанку. Також він закохується у Фредеріку Ґуннхільдр з клану Ґуннхільдр.
  • ~25-15 років тому — У них народжується дві дочки — Джин та Барбара. Через декілька років Шеймус та Фредеріка розлучаються через сварку; Джин залишається з Фредерікою, а Барбара з Шеймусом.[295]
  • 20 років тому — Востаннє ліхтар Мінсяо був таким великим як зараз на фестивалі Морських Ліхтарів.[296]
  • Невідомо скільки років томуЛіюе Цісін побудували на болоті Діхва Заїжджий двір "Ваншу", яким керують Верр Ґолдет та Хвай’ань, щоб приховано підтримувати Сяо.[297]
  • Невідомо скільки років томуКоллей народжується хворою, і її віддають провидцю на ім’я “Барнабас”.[298] Однак Барнабас, невідомо для батьків Коллей, є агентом Фатуї, він робить її піддослідною для свого експеременту із залишками Архонта.[299][300]
  • 12 років томуДілюк отримує своє око бога в 10 років.[301]
  • >10 років і 6 місяців тому, у кінці літа — Каю покидає його біологічний батько біля ґуральні “Світанок” — це було частиною його “давнього плану”, ймовірно, щоб врятувати Хаенрі’ах. Крепус знаходить його та виховує його з Ділюком сам.[302][303]
  • 10 років тому — Фредеріка створює жорсткий режим тренувань для Джин, який продовжує впливати на її звички навіть після приєднання до лицарів Західного вітру.[304]
  • 8 років тому — Ділюк у віці 14 років стає капітаном кавалерії лицарів Західного вітру,[301] що робить його наймолодшим носієм звання “капітан”.[305]
  • 8-4 роки томуНаступні події, ймовірно, відбувалися 8-4 роки тому. Події розміщені у відносному хронологічному порядку, але немає підтверджень точної дати відносно теперішнього часу.
    • Джин отримує титул “лицарка Льовенцан” у віці 15 років.[195]
    • Після втечі з дому через нудьгу 14-річний Аякс (пізніше Тарталья або “Юний майстер”) потрапляє у Безодню, де він зустрічає мечницю на ім’я “Скірк”.[306] Вона навчає його орієнтуватися у Безодні, битися і відточує його здатність створювати навколо себе хаос. Він повертається у Тейват після трьох місяців у Безодні, але в Тейваті він був відсутній всього-на-всього три дні.[307]
      • Щойно виявивши хаос, що Аякс залишив за собою, його батько був змушений передати його Фатуї, його моторошно висока майстерність бою привернула увагу Пульчінелли — п’ятого передвісника. Аякс офіційно доєднався до Фатуї,[308] а згодом завдяки наполегливій праці він стає наймолодшим передвісником.[309][310]
    • Дідусь Ху Тао вмирає, коли їй виповнюється 13. Вона займає посаду 77-ої директорки похоронного бюро “Ваншен”. Похорон її дідуся — перша церемонія поховання під її керівництвом. Ху Тао отримує своє око бога після візиту на пагорб Вуван, щоб перевірити, чи спокійно він перейшов у загробне життя.[311]
    • У ніч семиріччя Діони її благословляє Джерельна фея вмінням готувати чудові напої незалежно від їхніх інгредієнтів.[312]
  • 4 роки томуУ цей період у Мондштадті відбуваються дві значні події: смерть Крепуса Раґнвіндра та зникнення дідуся Амбер.
    • 30 квітня, 4 роки тому — На 18-тий день народження Ділюка його батько, Крепус Раґнвіндр, помирає після використання ока лиха задля захисту каравану від демонічного дракона Урси,[313] яку приманили Фатуї за допомогою металевих жуків, які пахнуть туманним пилком.[314] Після цього Ерох, інспектор лицарів Західного вітру, наказує приховати причину смерті Крепуса, щоб зберегти честь і гідність лицарів, тож він каже, що Урса відступила завдяки Ділюку, а Крепус — жертва її нападу. У пориві гніву Ділюк зрікається лицарів Західного вітру та “відмовляється” від ока бога, щоб дізнатися правду про очі лиха.[315][316]
      • Подробиці про смерть Крепуса залишаються неоднозначними: історії персонажа Ділюка та одна з історій персонажа Каї кажуть, що сила ока лиха дала зворотній ефект і вбила Крепуса,[317][318] але згідно з історією ока бога Каї та опису цього інциденту від Ділюка в манзі, Ділюк особисто вбив Крепуса, щоб позбавити того від страждань, завданих зворотнім ефектом ока лиха.[301][319] Ця подія у манзі є неоднозначною та може інтерпретуватися по-різному.[313][320]
      • У ніч смерті Крепуса Кая розповідає Ділюку про своє походження та призначення. У виниклій після цього сутичці Кая отримує своє око бога.[319]
    • Незабаром після смерті Крепуса Фатуї знову використовують металевих жуків, щоб виманити демонічного дракона Урсу, аби її вбив Дотторе, тим самим залишивши Мондштадт у боргу, а це в свою чергу надає їм важелі впливу в справах міста.[300]
    • 4 роки тому, після смерті Крепуса — Дідусь Амбер раптово відмовляється від посади в лицарях Західного вітру та зникає,[291] це призвело до чуток про його зраду.[Припущення 22] Незадовго до цього Амбер приєднується до загону скаутів та потім спостерігає як відділ руйнується без його лідера.[321] Вона отримує око бога незабаром після офіційного становлення скаутом та ставить перед собою нову мету: дізнатися правду про зникнення дідуся та стати схожою на нього.[322][Розбіжність у відомостях 7]
      • У якийсь момент до селища Цінце після 40-50 років від останнього візиту приїжджає чоловік, який підходить під опис дідуся Амбер.[323]
  • <4 років томуНаступні події відбувалися у періоді між 4 роками тому та нинішніми часами. Події розміщені у відносному хронологічному порядку, але немає підтверджень точної дати відносно теперішнього часу.
    • Ерох виявляється зрадником, та його разом з його співучасниками позбавляють звання лицаря Західного вітру.[324] Джин підвищують зі звання “капітан” до “магістр”. Джин отримує око бога під час знаходження всіх зрадників та зірвання плану Ордену Безодні.[325]
    • Ліза випускається з академії Сумеру після двох років навчання. Разочарована тією атмосферою, вона повертається до Мондштадту та приєднується до лицарів Західного вітру. Великий магістр Варка намагається підвищити її до капітана 8-ої роти, але проти цієї ідеї виступала польова командирка Німфа. Після випробування Ліза вирішує, що відповідальність посади капітана буде їй не під силу, тож вона обійме посаду бібліотекарки.[326]
    • 28 травня, невідомо скільки років томуФішль отримує своє око бога на закінчення свого 14-того дня народження.[327] Незабаром після цього вона стає слідчою в Гільдії шукачів пригод завдяки оку бога та її батькам.[328]
    • Рейзор зустрічає Варку, нинішнього лицаря Борея, коли той відвідує вотчину Прудких Вовків.[329] Він дає Рейзору ім’я та вчить користуватися клеймором, але Варка не сказав йому свого імені, перш ніж вирушити в експедицію.[330] У якийсь момент Рейзор отримує електро око бога, намагаючись врятувати свій люпікал від мага безодні. Через декілька місяців або років він зустрічає Лізу, яка вирішує стати його вчителем.[331][332]
    • Знайшли та доставили в похоронне бюро “Ваншен” Ціці, яка все ще перебувала в бурштиновій пастці. Однак, дякувати енергії адептів, вона все ще жива, та їй вдається втекти посеред ночі, незважаючи на печатку, яка була з нею сотні років. На неї натикається Байджу, та він вирішує влаштувати її у “Хатину Бубу” через її незвичайну природу.[333]
    • Мандрівник прокидається після нападу Невідомої богині та не впізнає Тейват. Він продовжує блукати наодинці деякий час, доки не знаходить Паймон.[334]
  • Декілька років тому — Фахівці з Фонтена приїхали в Татарасуну, щоб побудувати там Ядро горнила Мікаґе, використовуючи енергію Татаріґамі.[335]
  • 3 роки тому — Батьки Клі довірили її Альбедо та лицарям Західного вітру.[336]
    • ~3 роки томуРейндоттір та Альбедо знаходять артефакт під назвою “Серце Наберіуса” у глибинах місцини в невідомому регіоні. Незабаром Рейндоттір зникає, залишаючи Альбедо тільки записку, яка закликає його розкрити “правду і значення цього світу”, рекомендаційний лист для її подруги Аліси та частину оригінального тексту “Опус Маґнум”.[337] Знайшовши Алісу, Альбедо відправляється до лицарів Західного вітру, які можуть надати йому лабораторію для досліджень.[Припущення 23] Там, його майстерність у досі небаченому в Мондштадті мистецтві Хемії[338] прокладає йому шлях до звання головного алхіміка.[339]
    • Ділюк мандрує Тейватом, щоб довідатися правди про очі лиха. Він дізнається, що за ними стоять Фатуї, і продовжуючи шукати, виявляє незліченну кількість опорних пунктів Фатуї. Одинадцять передвісників Фатуї, які не можуть залишити це просто так, влаштовують для нього пастку та ледве не вбивають, але йому вдається втекти завдяки “сторонньому спостерігачу з півночі”. Цей “спостерігач” є учасником підпільної організації, до якої приєднується і Ділюк.
  • 1 рік тому — За наказом Фатуї,[340][341] Еї, електро Архонтка, запроваджує наказ Сакоку про закриття кордонів Інадзуми та наказ про полювання на очі бога — розпорядження про вилучення очей бога в межах кордонів регіону.[342] Крім того, з тих пір нові електро очі бога не з’являлися, хоча наявні все ще можна було використовувати.[343]
    • Сформовано Армію опору в Санґономії, щоб протистояти наказу про полювання на очі бога. З того часу армія шьоґунату та Армія опору ведуть війну, яка зайшла у безвихідь.
    • Доншен ухиляється від сплати податків, навмисно не задекларувавши деякі меблі, які виготовив тесляр Фанму.[344]
  • 6 місяців тому — Великий магістр Варка бере з собою найкращих лицарів Західного вітру, а також кавалерію,[345] в експедицію, попередньо призначаючи Джин тимчасово виконуючою обов’язки великого магістра.[346] Шеймус Пеґґ і Ґодвін також поїхали з ним,[347] хоча Ґодвіна залишили позаду, коли він зупинився, щоб знайти талісман Ґлорії, який він загубив.[348]
    • Після від’їзду Варки Ділюк повертається до Мондштадта, обіймаючи посаду керівника ґуральні “Світанок”, яку він раніше довірив Аделінді та Ельцеру, і знову бере до рук своє око бога. Приблизно в цей період часу з’являється таємнича особа, яку згодом стали називати “Герой темної ночі”, ця людина блукає ночами по Мондштадту та оберігає місто від загроз. Більшість жителів не знають, що цією особою і є Ділюк.[324]
    • Злодій викрадає артефакт, який буцімто містить подих Барбатоса, з якогось східного храму в Мондштадті. Після витоку цієї інформації підробки заполонили чорний ринок, і відтоді Ділюк та Фатуї ведуть війну купівель, намагаючись отримати та захистити справжній артефакт.[349]

Останній Люді Гарпастум (~1 рік - 6 місяців тому)Відбуваються події з основної історії манґи.[Розбіжність у відомостях 8]

    • Фатуї, очолювані Дотторе, намагаються захопити Люді Гарпастум, щоб отримати більше піддослідних, але їм це не вдалося через план Ділюка да Каї, тож Дотторе втрачає інтерес до цього міста. Оскільки деякі дипломати Фатуї збираються виїхати за наказом Дотторе, вони натикаються на Коллей, якій навпаки потрібно потрапити до міста. Вона використовує силу залишків Архонта, щоб створити змію чорного полум’я, яка вбиває дипломатів, і під час паніки Коллей проскакує повз охоронців брами. Лицарі Західного вітру розслідують цей злочин, щоб продовжувати підтримувати дипломатичні відносини з Фатуї.
    • Коллей, шукаючи інформацію про Барнабаса, щоб помститися йому, натикається у місті спочатку на Амбер, а потім на Лізу та Джин. Вони дозволяють їй увійти до бібліотеки, продовжуючи розслідувати злочин про змію чорного полум’я, і виявляють, що сила, яка вбила дипломатів подібна до сили ока лиха, яке використовував Крепус декілька років тому. Амбер, яка зустрічала Дотторе, коли той покидав місто, починає підозрювати щось недобре, бо і він, і око лиха пахли туманним пилком. Вона вирішує вислідити його, і їй вдається знайти пристрій Фатуї у таборі гілічурлів. Однак на неї нападає Крупп — колишній дослідник Фатуї, якого Дотторе перетворив на мисливця руїн. Разом з Джин, яка пішла з Амбер в якості підкріплення, вони знищують Круппа та повертаються до Мондштадта, маючи докази проти Фатуї.
    • Усвідомлюючи, що Фатуї хочуть наслати рій монстрів на Мондштатдт, щоб потім врятувати його і привласнити собі цю заслугу, лицарі Західного вітру вирішують знайти всі пристрої та знищити їх. У цей час Ліза зв’язується зі своїм учителем з академії Сумеру, щоб дізнатися, чи може хтось запечатити залишки Архонта Коллей. Амбер користується цією ситуацією, щоб Коллей могла відчути святковий дух Люді Гарпастум, але їхні веселощі перериває Кая, який заманює Коллей у безлюдний провулок та нападає на неї, щоб спровокувати її та довести, що це вона відповідальна за смерть дипломатів.[350] Кая, усвідомивши, що Коллей сама по собі не відповідальна за цю силу та вбивство, просить Ділюка допомогти зі створення алібі для неї, бо вона залишилася у місті через Амбер.
    • Барнабас, який приїхав у місто розслідувати цей злочин замість Дотторе, не вірить версії Каї, бо до цього він став свідком завершення конфлікту між Коллей та Каєю: він бачив, як дівчина в багряному одязі (Амбер) допомогла їй втекти з провулку. Кая вдає вигляд, що він продовжує розслідування та шукає злочинця, а Герой темної ночі, тобто Ділюк, бере на себе відповідальність за вбивство дипломатів та відволікає лицарів Західного вітру. Однак Барнабас здалеку помічає деяку силу на скелі Ловлі зірок, бо в цей час Кіно, який відгукнувся на повідомлення Лізи, запечатував залишки Архонта, щоб допомогти Коллей. Барнабас нападає на Амбер та Коллей, коли Кіно пішов звідти, аби доповісти про успіх ритуалу Лізі, але його перемагає Амбер з допомогою Ділюка.[351]
    • Кая “арештовує” Ділюка після перемоги над Барнабасом і дозволяє забрати його охоронцям Фатуї, тим самим звільняючи лицарів Західного вітру від будь-якої відповідальності. Незабаром Ділюк втікає від них, залишаючи після себе тільки маску та око лиха для незацікавленого в цьому Дотторе. Передвісник разочарований поразкою Барнабаса, тож він позбавляється його.[352]
    • Після втечі Ділюка в манзі Кая повертає йому око бога, ховаючи його у вазі, яку можна побачити всередині ґуральні “Світанок” у грі.[Розбіжність у відомостях 9]
  • 2 місяці тому — Мандрівник зустрічає Паймон, спіймавши її на вудку, тим самим рятуючи від утоплення. Навчивши Мандрівника тейватської мови, вона пропонує йому глянути на статую Семи, щоб перевірити, чи є підказки про місцезнаходження близнюка.

Початок гри[]

  • ТеперішнєСліди вандрівця
    • Чужоземець, який спіймав вітер
      • Вітер, відвага і крила
    • За завтра без сліз
      • Звіт про результат дослідів над мандрівником
        • Крейдяний принц і дракон
    • Пісня про дракона і свободу
      • Алібі Героя темної ночі
      • Значення люпікал
      • Справжній скарб
    • Плинний світ серед тисячі скель
      • Сон метелика про вигнання зла
    • Прощавайте, архаїчний лорде
    • Наближення гостьової зірки
      • За зоряним небом цього світу
    • Погаслі зірки, що ще не повернуться
    • Фестиваль Морських Ліхтарів
    • Хранитель гілок: Дайнслейф
    • Запрошення вітряних квітів
    • Зрештою ми зустрінемося знову
      • Більше ніж просто скеля
    • Розпал літа! Острови? Захопливі пригоди!
      • Вітер здіймається, журавлі повертаються
    • Падіння листя на осінньому вітерці
    • Непохитна богиня і вічний рай
      • Оповідь журавля і білого кроля
      • Позачасовість як мрія і грім
    • Непохитність та небуття, руйнування марева
    • Швидкоплинний світ всюдисущої богині
      • Віддзеркалення витонченості швидкоплинного світу
      • Весняна трава подібна мріям воїнів
      • Золота душа
    • Білий пил і снігові тіні
    • Кольори, що прикрашають швидкоплинність

Примітки[]

  1. Містичні створіння: Первісний вішап глибин
  2. 2,00 2,01 2,02 2,03 2,04 2,05 2,06 2,07 2,08 2,09 2,10 2,11 2,12 2,13 Книга: Колекція країни білої ночі, Том 2
  3. 3,0 3,1 Книга: Колекція країни білої ночі, Том 4
  4. 4,0 4,1 4,2 4,3 4,4 Шаблон:Phantom Reference/Завдання.defaultШаблон:Phantom Reference/Завдання.defaultШаблон:Phantom Reference/Завдання.default
  5. 5,0 5,1 5,2 5,3 5,4
  6. 6,0 6,1 6,2 Книга: Записи Захмарної межі, Том 4
  7. 7,0 7,1 7,2 7,3 Книга: Історія п'яниці, Том 3
  8. 8,0 8,1 8,2 Книга: Бамбуковий ліс місячної ночі, Том 3
  9. Книга: Розбиті мрії, Том 3
  10. Офіційний опис: Звивиста безодня
  11. Набір артефактів: Відродження кіноварні
  12. Довідник шукача пригод, Опис ворога: Борей
  13. 13,0 13,1 13,2 13,3 Набір артефактів: Жрець льоду
  14. 14,0 14,1 14,2 14,3 Набір артефактів: Жрець полум'я
  15. 15,0 15,1 15,2 15,3 15,4 Набір артефактів: Жрець води
  16. 16,0 16,1 Набір артефактів: Жрець грому
  17. Ютюб: Тизер історії: Хор гнозису (Подорожні нотатки)
  18. 18,0 18,1 18,2 Зброя: Плід жимолості
  19. 19,0 19,1 19,2 19,3 19,4 Зброя: Снігова могила срібної зірки
  20. Світлина: Перша фреска на Драконовому хребті
  21. 21,0 21,1
  22. Світлина: Фреска, шпиль Холодних Небес
  23. Екран завантаження: Дерево жимолості
  24. Світлина: Друга фреска на Драконовому хребті
  25. Квестові предмет: Скринька принцеси
  26. 28,0 28,1 28,2 28,3 Книга: Колекція країни білої ночі, Том 1
  27. 29,0 29,1
  28. Опис входу в скарбницю: Двір плинного піску
  29. Опис входу в скарбницю: Фіолетові сади
  30. Книга: Хронікі Санґономії
  31. 35,0 35,1
  32. Книга: Історія королів і кланів: Пролог
    Запис історії Мондштадта починається з епохи королів, тобто з початку війни між Декарабіаном та Андріусом. Невідомо, чи є якісь історичні записи до цього.
  33. Опис входу в скарбницю: Квітник сайсілій
  34. Опис входу в скарбницю: Літній сад
  35. Матеріали для піднесення збро: Молочний зуб арктичного вовка
  36. 41,0 41,1 Історія персонажа Венті: Історія персонажа 3
  37. Матеріали для піднесення збро: Розбита черепиця Вежі Декарабіана
  38. Руїни, орнамент яких схожий на орнамент Вежі Декарабіана, можна зустріти в районі гір Світлої Корони та Вітряного Високогір'я Небесної Тверді. Цей стиль оздоблення — унікальний, тож його легко відрізнити від інших.
  39. Книга: Путівник по Тейвату, Том 1 - Мондштадт
  40. Матеріали для підвищення рівня талант: Каблучка Борея
  41. 46,0 46,1 Матеріали для підвищення рівня талант: Душа Борея
  42. 47,0 47,1 47,2 47,3 Історія персонажа Венті: Історія персонажа 4
  43. За версією "Збірки кам'яних скрижалей" — Моракс править рівнинами Гвейлі разом з Ґвейджон. Ця інформація підтверджується дошкою на горі Аоцан та описом зброї "Замок мудрості". У збірці також згадується баліста Ґвейджон, про яку не розповідала Сорайя під час завдання "Скарби Ґвейлі".
  44. 49,0 49,1 49,2 49,3 49,4
  45. 50,0 50,1 50,2 50,3 50,4 Книга: Збірка кам’яних скрижалей: Том I
  46. 51,0 51,1 Зброя: Шуліка з тонкого нефриту
  47. 52,0 52,1 52,2 Книга: Путівник по Тейвату, Том 2
  48. 53,0 53,1
  49. 54,0 54,1
  50. 55,0 55,1 55,2 55,3 Книга: Записи Захмарної межі, Том 6
  51. 56,0 56,1 56,2 Книга: Щоденник шукача пригод Роальда, Том 8
  52. 57,0 57,1 Книга: Записи Захмарної межі, Том 2
  53. 58,0 58,1 58,2
  54. 59,0 59,1 59,2 Книга: Звичаї Ліюе, Том 1
  55. 60,0 60,1 Книга: Щоденник шукача пригод Роальда, Том 1
  56. Книга: Записи Захмарної межі, Том 3
  57. 62,0 62,1 Книга: Розповіді алеї Токі
  58. "Розповіді алеї Токі" відносно ненадійне джерело, бо ця книга не містить у собі інформацію, яку можна було б перевірити. Тож розповідь про Інадзуму в цій книжці доволі сумнівна.
  59. 64,0 64,1 64,2 64,3 64,4
  60. Набір артефактів: Громовержець
  61. Набір артефактів: Берсерк
  62. 67,0 67,1 67,2
  63. Історія персонажа Джонлі: Той, хто повстав з моря
  64. Зброя: Кістковий меч Чи
  65. "Біографія клану Ґуннхільдр" дає знання про найранішу відому дату початку війни між Андріусом та Декарабіаном — 3000 років тому. Однак ця дата визначає лише зародок історії клану Ґуннхільдр, тож цілком можливо, що вона почалася набагато раніше. Але історії персонажа Венті дають нам точнішу дату падіння Старого Мондштадту — 2600 років тому.
  66. Матеріали для піднесення збро: Фрагмент Вежі Декарабіана
  67. Книга: Історія королів і кланів: Пролог
  68. 75,0 75,1 75,2 75,3 75,4 75,5 75,6 Книга: Біографія клану Ґуннхільдр
  69. 76,0 76,1 Зброя: Фрагменти жертовного ритуалу
  70. 77,0 77,1 Книга: Історія п'яниці
  71. Книга: Розбиті мрії, Том 1
  72. 79,0 79,1 79,2 Зброя: Ода вітряній квітці
  73. 80,0 80,1
  74. Матеріали для піднесення збро: Зламаний зуб арктичного вовка
  75. Матеріали для піднесення збро: Туга арктичного вовка
  76. Матеріали для підвищення рівня талант: Хвіст Борея
  77. Зброя: Лук Амос
  78. Зброя: Клятва Вічної Свободи
  79. Ютюб: Тизер історії: Хлопчик і вихор
  80. Книга: Поряд з божеством: Пролог
  81. 88,0 88,1 88,2 88,3 88,4 88,5 Манґа, Пролог: Пісні вітру
  82. 89,0 89,1 Зброя: Меч жертовного ритуалу
  83. Зброя: Дворучний меч жертовного ритуалу
  84. 91,0 91,1 Зброя: Лук жертовного ритуалу
  85. 92,0 92,1 92,2 92,3 Зброя: Імперський таємний гримуар
  86. Книга: Занапащений блокнот (Час і вітер)
  87. Книга: Товстий блокнот
  88. 95,0 95,1 95,2 95,3 Історія персонажа Венті: Де вітер не дме
  89. 97,0 97,1 97,2 Ютюб: "Джонлі: слухач"
  90. НІП Діалог: Фенянь
  91. У "Володарі інкогніто" згадується, що колись люди використовували нефритові таблички як грошову одиницю, але історію про них вигадав безіменний дворянин (замаскований Моракс), щоб побачити, чи буде це сприйматися як правда через декілька поколінь.
  92. 101,0 101,1 101,2 Книга: Писання армілли
  93. Історія персонажа Ґанью: Детальніше про персонажку
  94. Історія персонажа Ґанью: Історія персонажа 3
  95. Історія персонажа Ґанью: Історія персонажа 5
  96. Зброя: Необроблений меч
  97. Тизер історії: Очима дракона
  98. НІП Діалог, під час фестивалю Морських ліхтарів: Бабуся Пін
  99. НІП Діалог: Сяоянь
  100. Книга: Щоденник шукача пригод Роальда, Том 6
  101. 110,0 110,1
  102. Книга: Щоденник шукача пригод Роальда, Том 2
  103. 113,0 113,1
  104. Набір артефактів: Архаїчний камінь
  105. Історія персонажа Сяо: Детальніше про персонажа
  106. Історія персонажа Сяо: Історія персонажа 2
  107. 121,0 121,1 121,2
  108. 122,0 122,1
  109. Зброя: Посох Хома
  110. 125,0 125,1 Книга: Дивовижні історії про кійошікен шінкаґеучі, Том 1
  111. 126,0 126,1
  112. Хоч ім’я Макото — Баал, а ім’я Еї — Вельзевул, Джонлі називає Еї “Баал” у завданні "Церемонія проводів", також його репліки та репліки Венті про Еї мають назву “Про Баал”. Так як вони усвідомлюють різницю між Макото й Еї, можна припустити, що вони звуть її Баал через повагу.
  113. 128,0 128,1
  114. PlayStation блоґ: Версія 2.4 гри “Ґеншін Імпакт” принесе грандіозні святкування та таємничу нову місцину в Тейват
  115. 131,0 131,1 Книга: Колекція країни білої ночі, Том 4
  116. Книга: Хроніки Санґономії
  117. 135,0 135,1 135,2 135,3 135,4 Книга: Нові хроніки шести кіцуне, Том 5
  118. 136,0 136,1 136,2 136,3 Зброя: Кільце Хакушін
  119. 137,0 137,1 НІП Діалог: Іорой
  120. Райден Шьоґун: Історії персонажа
  121. 139,0 139,1 139,2 139,3 139,4 139,5 Ютюб: Тизер історії: Обіцянка мрії народу
  122. 140,0 140,1 140,2
  123. 141,0 141,1 Книга: Очищення Священної Сакури: стисло
  124. 144,0 144,1 Книга: Народні вірування Санґономії: Перше дослідження
  125. 145,0 145,1 Книга: Стисла біографія жриці Моуун
  126. Книга: Історія “Намісника Сходу”"
  127. Зброя: Акуоумару
  128. Опис входу в скарбницю: Табір генерала
  129. 150,0 150,1 Набір артефактів: Лють грому
  130. Серія світових завдань: У погоні за грозами Сейраю
  131. Дипломати Хаенрі'ах прибули до Енканомії не задовго до завершення переселення на острів Ватацумі.
  132. 154,0 154,1 154,2 154,3
  133. 155,0 155,1 155,2 155,3 155,4 Історія персонажа Джонлі: Історія персонажа 5
  134. 157,0 157,1 157,2
  135. 158,0 158,1 158,2 Книга: Вітер серед лісу, Том 1
  136. 159,0 159,1 159,2 Набір артефактів: Церемонія давньої династії
  137. Серія зброї: Серія жертовного ритуалу
  138. 165,0 165,1 Книга: Легенда про Веннессу, Том 1
  139. Книга: Балади про прислужника, Том 1
  140. Книга: Вежа Мондштадта
  141. 168,0 168,1 Зброя: Вітряна пісня сосен
  142. 169,0 169,1 Зброя: Меч сокола вітру
  143. Матеріали для піднесення збро: Окови воїтельки Льовенцан
  144. 171,0 171,1 171,2 Книга: Давній журнал розслідувань: Частина III
  145. 172,0 172,1 Зброя: Спис західного вітру
  146. Зброя: Імперський довгий меч
  147. Зброя: Півмісячна піка
  148. 175,0 175,1 175,2
  149. 176,0 176,1 Зброя: Абсолютна струна
  150. Набір артефактів: Мандрівна трупа
  151. 178,0 178,1 Зброя: Мандрівний рух
  152. 179,0 179,1 Набір артефактів: Серце чужоземця
  153. Зброя: Меч-флейта
  154. Книга: Балади про прислужника, Том 2
  155. 182,0 182,1 182,2 182,3 Зброя: Меч-годинник
  156. Набір артефактів: Церемонія поховання гладіатора
  157. Зброя: Спис дуелі
  158. 185,0 185,1 Книга: Давній журнал розслідувань: Частина II
  159. 186,0 186,1
  160. Книга: Давній журнал розслідувань: Частина I
  161. Книга: Легенди про Веннессу, Том 2
  162. 189,0 189,1 189,2 Зброя: Кодекс західного вітру
  163. Зброя: Імперський довгий лук
  164. Зброя: Рукописи Чотирьох Вітрів
  165. 192,0 192,1 Ютюб: Венті та Чотири вітри
  166. 193,0 193,1 193,2 193,3 Книга: Вітер серед лісу, Том 2
  167. Зброя: Вовчий надгробок
  168. 195,0 195,1 Історія персонажа Джин: Історія персонажа 4
  169. 197,0 197,1
  170. Книга: Записи Захмарної межі, Том 1
  171. 199,0 199,1 Книга: Записи про якш, адептів-захисників
  172. Історія персонажа Ґанью: Око бога
  173. Зброя: Різак дощу
  174. Історія персонажа Ціці: Історія персонажа 4
  175. 203,0 203,1 203,2
  176. 205,0 205,1 Книга: Нові хроніки шести кіцуне, Том 1
  177. Дух чистої води: Родія — опис карти та озвучення
  178. 208,0 208,1
  179. У китайській версії Прологу Мурата — Богиня війни та піро Архонтка. Венті, розмовляючи про неї з Веннессою, каже, що “у наші часи” племена проводили бойові турніри, на яких учасники обіцяли присвятити свої перемоги Мураті.
  180. 210,0 210,1 210,2 Зброя: Дворучний меч західного вітру
  181. 211,0 211,1 211,2 Набір артефактів: Серце воїна
  182. 212,0 212,1 Зброя: Залізний тіньовий меч
  183. 213,0 213,1 213,2 Зброя: Меч західного вітру
  184. 214,0 214,1 214,2 214,3 Набір артефактів: Серце захисника
  185. 216,0 216,1 Зброя: Кацураґі-різак Нагамаса
  186. 217,0 217,1 217,2 217,3 217,4 Набір артефактів: Спогади Шіменави
  187. 218,0 218,1 218,2
  188. 219,0 219,1 Зброя: Хамаюмі
  189. 220,0 220,1 Зброя: Громова струна
  190. 221,0 221,1 221,2 221,3 221,4 Набір артефактів: Емблема відрізаної долі
  191. 223,0 223,1 223,2
  192. 224,0 224,1
  193. Офіційний сайт Ґеншіну: Teyvat
    "Ви прибули в Тейват — фантастичний світ, де сім елементів перетікають і сходяться. У далекому минулому Архонти наділяли смертних унікальними елементарними здібностями. За допомогою таких сил люди утворили з пустелі щедру батьківщину. Однак 500 років тому крах стародавньої цивілізації перевернув Всесвіт з ніг на голову… Хоча лихо, якого зазнав світ, припинилося, мир ще не відновлений..
  194. Зброя: Меч сходження
  195. Ютюб: Близнюк Мандрівника стає свідком катаклізму
  196. 228,0 228,1 228,2 Історія персонажа Мандрівник: Історія персонажа 1

  197. Мандрівник розповідає Дайну про море полум’я, яке вони бачили 500 років тому, і про богиню, яку вони зустріли…
  198. 231,0 231,1 231,2 Незрозуміло, коли саме близнюк подорожував з Дайнслейфом: до чи після катаклізму.
  199. Зброя: Елегія останнього зітхання
  200. Зброя: Чорний меч
  201. 235,0 235,1 235,2 Набір артефактів: Криваве лицарство
  202. 237,0 237,1 237,2 Зброя: Небесний хребет
  203. Зброя: Перегнійний меч
  204. 240,0 240,1 Зброя: Небесний клинок
  205. 241,0 241,1 Зброя: Небесна гордість
  206. 242,0 242,1 Зброя: Спис з хребта дракона
  207. Матеріали для підвищення рівня талант: Каблучка Борея
  208. Набір артефактів: Вогняна відьма
  209. 245,0 245,1 Набір артефактів: Непохитність Мілелітів
  210. Історія персонажа Єлань: Історія персонажа 3
  211. 249,0 249,1
  212. Зброя: Відблиск туману
  213. 251,0 251,1
  214. 255,0 255,1 255,2
  215. Зброя: Прототип зоряного серпа
  216. Зброя: Прототип архаїчний
  217. Зброя: Прототип золотого бурштину
  218. Шаблон:Ref/Quest
  219. 264,0 264,1 264,2 264,3
  220. Історія персонажа Райден Шьоґун: Історія персонажа 4
  221. 266,0 266,1 266,2 266,3 Набір артефактів: Пробудження від сну
  222. Історія персонажа Райден Шьоґун: Історія персонажа 2
  223. У завданні “Шлях підлеглого” Яе Міко каже, що Еї ніколи не прощалася з нею перед входом до Чистого простору розуму. У завданні “Всюдисуща богиня” Міко стверджує, що Еї перебувала в Чистому просторі розуму століттями, а, отже, вона передала серце бога Яе декілька сторіч тому.
  224. Зброя: Аменома Каґеучі
  225. Зброя: "Вилов"
  226. Подія Відлуння розповідей, ретроспекція раковини: II: Чужинці в дивному човні
  227. 274,0 274,1
  228. 275,0 275,1 275,2 Діалогові: Досить старі записи
  229. Історія персонажа Тарталья: Око лиха
  230. Матеріали для підвищення рівня талант: Серце попелу
  231. 284,0 284,1 НІП Діалог: Олаф
  232. Опис Лізи у грі: Ліза/Відомості
  233. Оскільки операція “Міраж долі” ще на ранніх етапах виконання, можна припустити, що її викрали нещодавно, але Барбара каже, що це “давня історія”, яка сталася “давно”.
  234. 291,0 291,1 Зброя: Лук західного вітру
  235. Історія персонажа Амбер: Історія персонажа 2
  236. Історія персонажа Джин: Історія персонажа 5
  237. НІП Діалог, під час фестивалю Морських Ліхтарів: Дзянджов
  238. Історія персонажа Сяо: Історія персонажа 3
  239. Манґа, розділ 11: Шипіння змії (Частина 1)
  240. Манґа, розділ 3: Загублені та знайдені (Частина 2)
  241. 300,0 300,1 Манґа, розділ 12: Туман серця (Частина 2)
  242. 301,0 301,1 301,2 Манґа, розділ 2: Народження полум’я (Частина 2)
  243. Історія персонажа Кая: Історія персонажа 4
  244. Наразі невідомо, коли Кая розповів історію, яка сталася “10 років тому”, великому магістру.
  245. Історія персонажа Джин: Щоденний розклад Джин - Вер. XVII
  246. Історія персонажа Ділюк: Історія персонажа 2
  247. Тарталья, Озвучення: Про Скірк
  248. Історія персонажа Тарталья: Історія персонажа 4
  249. Історія персонажа Тарталья: Історія персонажа 5
  250. Історія персонажа Тарталья: Детальніше про персонажа
  251. Історія персонажа Тарталья: Історія персонажа 1
  252. Історія персонажа Ху Тао: Око бога
  253. Історія персонажа Діона: Історія персонажа 5
  254. 313,0 313,1 Манґа, розділ 7: Запорошена скриня (Частина 1)
  255. Манґа, розділ 6: Вітер і полум’я (Частина 1)
  256. Історія персонажа Ділюк: Історія персонажа 3
  257. Манґа, розділ 8: Остання підказка (Частина 1)
  258. Історія персонажа Ділюк: Історія персонажа 4
  259. Історія персонажа Кая: Історія персонажа 5
  260. 319,0 319,1 Історія персонажа Кая: Око бога
  261. У манзі це відбувається приблизно ось так: битва з демонічним драконом Урсою закінчується, Крепус падає від знесилення, у цей момент прибувають Кая та інші лицарі, а Крепус помирає на руках Ділюка; усе це показано без проміжків часу. Однак, коли Крепус загинув, на обличчі Ділюка була кров, якої не було в сценах після закінчення битви.
  262. Історія персонажа Амбер: Історія персонажа 3
  263. Історія персонажа Амбер: Око бога
  264. , у селищі Цінце: Про дідуся Амбер
  265. 324,0 324,1 Історія персонажа Ділюк: Історія персонажа 5
  266. Історія персонажа Джин: Око бога
  267. Історія персонажа Ліза: Історія персонажа 4
  268. Історія персонажа Фішль: Історія персонажа 5
  269. Історія персонажа Фішль: Історія персонажа 1
  270. Історія персонажа Рейзор: Історія персонажа 3
  271. Історія персонажа Рейзор: Історія персонажа 4
  272. Історія персонажа Рейзор: Історія персонажа 5
  273. Історія персонажа Рейзор: Око бога
  274. Історія персонажа Ціці: Історія персонажа 5
  275. Історія персонажа Мандрівник: Історія персонажа 2
  276. Історія персонажа Клі: Історія персонажа 1
  277. Історія персонажа Альбедо: Історія персонажа 4
  278. Історія персонажа Альбедо: Історія персонажа 5
  279. Історія персонажа Альбедо: Історія персонажа 2
  280. Кая, Озвучення: Більше про Каю: I
  281. Історія персонажа Джин: Історія персонажа 3
  282. Барбара, Озвучення: Про Варку
  283. НІП Діалог: Ґодвін
  284. Манґа, розділ 10: Нерозсудлива гра (Частина 1)
  285. Китайська манґа, розділ 15: 落定
  286. Китайська манґа, розділ 16: 添酒

Припущення[]

  1. У томі "Сонце і місяць" автор стверджує, що під час "Першого року пітьми" Первісний та три його сяючі тіні не могли почути плач людей, нічого не кажучи про четверту тінь. У "Третьому році пітьми" автор називає Істарот "єдиною, хто не покинула нас", тим самим роблячи її четвертою тінню, яка (як вони вірять) їх почула.
  2. Згідно з фрагментом Вежі Декарабіана Андріус оголосив війну Декарабіану, але не зміг пробити штормовий бар'єр. Однак наразі в грі немає згадок про декарабіанову атаку у відповідь, тож можна припустити, що він або не цікавився боротьбою з Андріусом, або ж так само був не в змозі подолати іншого бога. Зрештою Андріус дозволив померти своєму фізичному тілу за власним бажанням, а Декарабіана вбили його люди та дух вітру під час повстання, тож у цій війні ніхто з них не переміг.
  3. Духа вітру, який врятував клан Ґуннхільдр, відверто не називають Барбатосом. У той же час немає доказів тому, що вони поклонялися іншому духові, і надто мало інформації про богиню Часу, щоб робити якісь висновки.
  4. Якщо припустити, що Барбатос змінив Мондштадт незабаром після свого піднесення, то спроба Леонарда досягти вершини Пілос відбулася приблизно <2600 років тому, хоча Мона округює цей період до 2000 років тому. Леонард також згадує Венераре, лідера клану Лоурес, на початку Мондштадта Барбатоса, тож можна припустити, що Леонард жив під кінець Декарабіанського Мондштадта.
  5. Невідомо, коли вмер Андріус. Землі за межами Декарабіанського Мондштадту були засніженим пустищем, це вказувало на те, що Андріус ще не дозволив своїм силам влитися у землю, але перед піднесенням Барбатоса Андруіс був уже мертвим (так як Барбатос став архонтом після смерті Декарабіана), отже Андріус дозволив своєму тілу померти в період часу між війною Архонтів і піднесенням Барбатоса.
  6. Незрозуміло, чи Чи зазнав поразки в цей час або ж печатки встановили через декілька років після його смерті, але статуя-печатка на найвищій точці гори Цінсе спрямована до "зруйнованих вітром руїн", тобто до декарабіанської столиці. Отже, його сили запечатали після піднесення Барбатоса як анемо Архонта (2600 років тому).
  7. "Лиха богиня/бог" фігурує у трьох історіях: у книзі "Записи лицаря" у ролі жінки, яка залишала після себе купку пилу, в описі зброї "Збір зелені на монолиті" як та/той (без уточнення статі), хто вбив/ла Ґвейджон, а потім перетворився/лася на пил та в історіях персонажа Сяо (також без уточнення статі). Згідно з першим джерелом інформації можна припустити, що в цих трьох випадках йшлося саме про жінку, тобто про богиню.
  8. У п'ятій історії персонажа Джонлі зазначається, що він став Архонтом до зайняття останнього божественного місця та до завершення епохи "Війна Архонтів".
  9. 9,0 9,1 Незрозуміло, коли саме Оробаші втік до Темного моря та створив острів Ватацумі, та коли саме його вбили. Зазначено, що Оробаші деякий час мирно жив під правлінням Баал, а це в свою чергу означає, що він був ще живим, коли Баал стала електро Архонткою, але, як було сказано, він вмер “під час” війни Архонтів. Отже, піднесення Баал та смерть Оробаші відбулися до офіційного завершення війни Архонтів, тобто 2000 років тому.
  10. Еї, Чійо, кіцуне Сайґу та Сасаюрі разом зображені в Тизер персонажки- "Райден Шьоґун: Нічне жахіття", отже, всі вони жили до війни проти Оробаші, під час якої Сасаюрі загинув.
  11. Канна Капатцір розповідає Ру, що вона чула “мелодії співу синього дракона далекої півночі”. Зараз вважається, що ним був Двалін, який спустився до Мондштадту після піднесення Барбатоса як анемо Архонта. Якщо припустити, що ця думка є правильною, то Ру жив приблизно після піднесення Барбатоса 2600 років тому.
  12. Незрозуміло, коли перший охоронець руїн прибув до Мондштадту: до або після катаклізму. Історія Барбари неясно розповідає про подію, яка відбулася між смертю Декарабіана та нинішнім часом, а розповідь Андріуса про його бій з охоронцем руїн відбувається після його переселення до вотчини Прудких Вовків, але для цього епізоду також немає чітких визначень часу. Але відомо, що Ґвейджон, яка жила задовго до падіння Декарабіана, мала доступ до охоронців та мисливців руїн, тож, можливо, що перший охоронець руїн прибув до Мондштадту до катаклізму, а не після, як інші механізми.
  13. Інґберт ніколи нічим не відрізнявся від інших. Однак у Старих мемуарах зазначено про когось “обраного”, це повинен бути Інґберт згідно з книгою “Давній журнал розслідувань: Частина III”. Поки що у грі слово “обраний” вживається зазвичай по відношенню до користувачів очей бога.
  14. Не вказано, коли саме утворилася та діяла мандрівна трупа, але вона розпалася приблизно за декілька років до повстання Веннесси. Раґвіндр і Кройцлід зазнали розпаду та пізніше допомагали повстанню.
  15. Незрозуміло, коли відбулося повстання Веннесси щодо експедиції на Драконовому хребті, але, ймовірно, ці події відбувалися одночасно або повстання почалося пізніше. Веннесса розгнівала Барку в останній день Люді Гарпастум, після чого її було засуджено на бої за свободу, але невідомо скільки тривали ці битви.
  16. 16,0 16,1 У “Нових хроніках шести кіцуне” головна редакторка (Яе) каже автору: “Я ще не народилася, коли вона пішла”. Згідно з “Новими хроніками шести кіцуне” “вона” — кіцуне Сайґу, а місце, яке “вона” покинула — землі Хакушін.
  17. Згідно з послідовністю подій у “Тизер історії: Обіцянка мрії народу” Канну Капатцір вбили після Оробаші. “Охоронні камені острова Сейрай”, які запечатали залишки богині, існували протягом 1000 років, доки Асасе Хібікі не звільнила їх 500 років тому.
  18. В обох тизерах: Тизер персонажки - "Райден Шьоґун: Нічне жахіття" і Тизер історії - обіцянка мрії народу, які зображують події в хронологічному порядку, смерть кіцуне Сайґу під час нападу Безодні зображена перед смертю Макото в Хаенрі’ах. З цього можна припустити, що Безодня вторглася в Тейват після залучення Сімки Хаенрі’ах. Але це не виключає можливості, що спершу боги атакували Хаенрі’ах.
  19. Так як Розалін збиралася спалити демонів і монстрів, катаклізм міг ще тривати, коли вона стала Вогняною відьмою.
  20. Так як Хійраґі Хіроші стверджував, що Доукей міг би конкурувати з Ако Домекі у володінні мечем, можна припустити, що Ако Домекі на той час (до того, як Доукей став інструктором) вже був могутнім і впливовим.
  21. Неможливо визначити, які землі спалила Вогняна відьма, але оскільки Розалін жила в Мондштадті та дізналася про смерть Ростама там, можна припустити, що П’єро зустрів її у Мондштадті. Точний час їхньої зустрічі з’ясувати теж не можна, але, оскільки Цариця послала П’єро для вербування через катаклізм, а Вогняна відьма заживо згоріла полум’ям, у яке вона перетворилася, П’єро, ймовірно, зустрів її незабаром після катаклізму.
  22. У манзі Амбер згадує, як вона підслухала сварку між Ділюком та Ерохом, коли вона ховалася у шафі, щоб, налякавши, пожартувати над дідусем. Це вказує на те, що до смерті Крепуса він все ще працював як зазвичай.
  23. Незрозуміло, коли саме Альбедо доєднався до лицарів Західного вітру, але з другої історії персонажа Альбедо та першої історії персонажки Клі можна припустити, що вони прибули до Мондштадта приблизно в один час.

Нотатка про переклад[]

  1. У оригінальному китайському тексті "Історія п'яниці (III)" у реченні — "Це пустище, кажуть, є землею за межами панування божеств, населене лише гротескними примарними залишками занепалих богів, а колишні палаци Фей нині стоять порожніми." — автор вживає слово "божество" для позначення Сімки, а "занепалі боги" для позначення "демонічних богів" або тих, хто передував Сімці. Тому можна припустити, що цивілізація Фей (і, відповідно, первісна людська цивілізація) охоплювала весь світ, а не лише Тейват, яким тепер керує Сімка.
  2. Оригінальний китайський текст: "Ця земля колись була царством хуртовин та льодових штормів з гострими, як бритва, крижаними осколками — все, як наказував Борей" має більш пасивний тон, тобто припускається, що Борей цього насправді не хотів, а викликав хуртовини просто своїм існуванням.
    Китайська: 这片大地上曾经北风呼啸,呼气凝霜。 "Давним-давно на цій землі завив Північний вітер, а його подих застиг у мороз."
  3. У книзі ”Вітер серед лісу” англійський переклад трактує абзац, що починається словами “Це був особливо тяжкий час для Мондштадту” як причину, а абзац, який починається зі слів “Благання мондштадців пробудили анемо Архонта” як наслідок. Однак у оригінальному (китайському) варіанті ці два абзаци трактуються більше як просто опис подій, які відбулися приблизно в один проміжок часу.

Розбіжність у відомостях[]

  1. В описі лука Амос та у трейлері "Хлопчик і вихор" (обидва із закритого бета-тесту) було чотири лідери повстання: безіменний бард, ельф/дух вітру, Амос та лицар. Методом відкидання було вирішено, що Рудий воїн це лицар із трейлера. Набагато пізніше у версії 1.6 у Клятві Вічної Свободи зазначилося, що Рудий воїн був п'ятим лідером повстання, таким чином особа лицаря залишилася невідомою. Знову ж таки методом відкидання було вирішено, що лицар це Ґуннхільдр, про причетність до повстання якого говорилося у "Біографії клану Ґуннхільдр".
  2. "Збірка кам'яних скрижалей" справляє враження, ніби Моракс заснував гавань Ліюе одразу ж після падіння асамблеї Ґвейлі. Однак, згідно з описом рівнин Ґвейлі в архіві, серії історій "Легенда про гео Архонта" та діалогу з Джонлі під час завдання "Тінь минулого", між цими двома подіями пройшло немало часу. В архіві пишеться, що "ті, хто зібралися тут, колись вже були розкидані", а в серії історій "Легенда про гео Архонта" говориться про те, що перші жителі гавані Ліюе повинні були заново вчитися зводити будинки, а це було б дивно, якщо б гавань Ліюе була створена незабаром після падіння цивілізації Ґвейлі, яка раніше зазнала надзвичайного розквіту.
  3. За словами Яе Міко в завданні "Бажання" Макото та Еї "перемогли у війні разом", а згідно з книгою "Дивовижні історії про кійошікен шінкаґеучі" Еї технічно "програла", так як вона пожертвувала своїм тілом задля піднесення Макото. Беручи за основу вже наявні відомості з гри (правило про "останнього бога" у війні Архонтів та факт того, що Андріус вирішив померти, щоб не ставати анемо Архонтом), вікі вважатиме, що правильна версія саме в книзі.
  4. У манзі припускається, що Веннесса стала Соколом заходу після піднесення, але в історіях Венті вона зображена як смертна після заснування Чотирьох вітрів.
  5. У книзі ”Вітер серед лісу” оповідається, що Ростам загинув (на це вказує речення “Титул “Лицар Льовенцан” не мав належного спадкоємця”) перед боєм Барбатоса та Дваліна з Дуріном. Однак у “Елегії останнього зітхання” зазначено, що Ростам бився з Барбатосом і Дваліном і загинув приблизно в той самий час, що й Дурін.
  6. Маска минулого і сьогодення: Оні свідчить, що всі попередні матеріали серії були перекручені історією Чійо. Торічійо насправді не існувало.
  7. Історії Амбер: Історія персонажки 3 та Амбер: Око бога суперечать одна одній у тому, коли Амбер доєдналася до загону скаутів: до чи після зникнення її дідуся.
    Одне з можливих пояснень полягає у тому, що нові учасники вважаються скаутами тільки після завершення навчання. В історії Амбер: Історія персонажки 3 говориться, що її “прийняли до скаутів, до того як це почалося”, а в історії Амбер: Око бога оповідається, що вона стала “офіційною скауткою” після зникнення дідуся.
  8. Крепус помирає за три роки до подій у манзі, а історії персонажа Ділюка оповідають, що він загинув 4 роки тому, отже, історія манґи відбувається за рік до початку гри. Однак дана інформація не збігається із часовою шкалою за історіями Ділюка: він повернувся до Мондштадта після від’їзду Варки в експедицію, кажучи, що це було за 6 місяців. У повідомленні на дошці повідомлень таверни “котячий хвіст” сказано, що Коллей востаннє бачили на “останньому “Люді Гарпаступ”, не вказуючи часових меж.
  9. Дивна ваза існує у грі, про неї також згадується у завданні “Прихована невинність”. Однак події у манзі розгортаються щонайменше за три дні, отже, Ділюк, який на початку влаштував бенкет з поважними гостями, такими як Шеймус Пеґґ, вже перебував у місті три принаймні три дні до того як отримав своє око бога. Це суперечить історії Ділюка, у якій сказано, що він отримав око бога того ж дня, як повернувся у Мондштадт.
Advertisement